Розділ 11
Через тиждень після смерті Боза Сканнета Кросс отримав через Клавдію запрошення від Атени Аквітан повечеряти з нею в будинку в Малібу.
Літаком Кросс дістався з Вегаса до Лос-Анджелеса, взяв напрокат автомобіль і, коли сонце вже мало ось-ось зануритися в океан, був перед прибрамною сторожкою в Малібу. Спеціальну охорону навколо особняка вже зняли, хоч у будиночку для гостей все ще сиділа секретарка, яка після перевірки натиснула на кнопку й впустила Кросса всередину. Видовженим палісадом Кросс дійшов до будинку на березі. Там усе ще була невеличка на зріст служниця-латиноамериканка, яка провела його у вітальню кольору морської води, що її, здавалося, мало не омивали хвилі Тихого океану.
Атена вже чекала, і була вона навіть вродливіша, ніж він пам'ятав її. В зеленій блузці й тенісних шортах, вона, здавалося, розчинялася в серпанкові над океаном і зливалася з ним. Кросс не міг одірвати від неї очей. Вітаючись, вона потиснула йому руку, а не поцілувала за голлівудським звичаєм у дві щоки. Напої вже стояли налиті, і вона подала йому склянку. Це була газована вода з лимонним соком. Вони сіли у великі кольору м'ятної зелені крісла, повернуті до океану. Призахідне сонце всіяло кімнату золотими монетами світла.
Кросса настільки бентежила Атенина краса, що він змушений був понурити голову, щоб не дивитися на неї. Золотий шолом волосся, кремова шкіра, струнке тіло повторювало лінії крісла. Кілька золотих монет, проганяючи тіні, упали на її зелені очі. Кросс відчув раптове бажання доторкнутися до неї, бути ближче до неї, обняти її.
— Я хотіла подякувати вам за те, що ви дали мені можливість залишитися в кіно.
Звук її голосу тільки додав до Кроссового збентеження. В ньому не вчувалося ні палкості, ні заохочення. Але голос був такий оксамитний, такий по-королівськи владний і разом з тим такий теплий, що Кроссові понад усе хотілося, щоб вона просто говорила далі. «Господи Ісусе, подумав він, що за чортівня?» Відчув сором за себе, що Атена мала над ним таку владу.
— Я гадав, що зможу повернути вас до роботи, зігравши на жадібності, — все ще з опущеною головою стиха сказав Кросс.
— Це якраз не належить до моїх багатьох слабкостей, — проказала Атена. Тепер вона повернула голову від океану так, щоб дивитися Кроссові просто у вічі. — Клавдія сказала мені, що студія переглянула угоду одразу ж після того, як мій чоловік наклав на себе руки. Вам доведеться віддати їм кінофільм назад і задовольнитися відсотками.
Кросс зберігав байдужий вираз. Він сподівався потамувати відчуття збентеженості.
— Мабуть, я не надто спритний підприємець, — сказав він. Йому хотілося створити враження, що він вайло.
— Ваш контракт складала Моллі Флендерс, — не відходила від теми Атена, — а вона в цій справі неперевершена. Вам варт було не поступатися.
— Тут уся справа в політиці, — стенув плечима Кросс. — Я хочу увійти в кінобізнес на постійно, і тому не хотів мати таких могутніх ворогів, як студія «Лоддстоун».
— Я могла б вам допомогти, — сказала Атена, — могла б відмовитись повертатися на зйомки.
Кросса зворушило, що вона зважилась би на таке заради нього. Він поміркував над її пропозицією. Студія могла б передати справу в суд. До того ж нестерпною була сама думка, що Атена ставилась би до нього як до боржника. А відтак йому спало на думку, що хоч Атена і красуня, та це зовсім не означає, що вона позбавлена глузду.
— І заради чого ви на це пішли б? — спитав він.
Атена підвелася з крісла і впритул підійшла до панорамного вікна. Пляж перетворювався на сірі тіні, сонце сховалося, в океані, наче в дзеркалі, відбивалися гірські хребти за її будинком і за Тихоокеанською узбережною автострадою. Вона вдивлялася в уже чорно-сині води, по яких лукавими зморшками перебігали невеличкі хвильки. Не обертаючи голови, вона проказала:
— Заради чого пішла б я на таке? — Просто я знаю Боза Сканнета краще за будь-кого іншого. І мене не обдурить навіть сотня його посмертних записок, на самогубство він би ніколи не пішов.
— Покійник — це вже покійник, — знову стенувши плечима, сказав Кросс.
— Маєте рацію, — погодилася Атена. Вона обернулась обличчям і подивилась на нього прямо. — Ви купуєте фільм, і раптом Боз, як на замовлення, кінчає самогубством. Здогадуюсь, що ви причетні до цього вбивства. — Краса її обличчя, навіть суворого і напруженого, настільки вражала Кросса, що його голос не спромігся бути таким твердим, як би йому хотілося.