Життям, яким він жив, Мерріон був задоволений. Він виборов собі шлях від убогості до багатства, він подужав ближнього свого. Він зазнав усіх насолод людського життя, любив гарних жінок, жив у розкішних будинках, носив найвишуканіші шовки. І сприяв мистецькій творчості. Домігся величезної влади і великих статків. І намагався чинити добро ближньому своєму. Десятки мільйонів виділив він на цей шпиталь. Та понад усе йому подобалося змагатись із ближнім своїм. А що тут такого страшного? Як інакше міг би він домогтися влади, щоб творити добро? Навіть тепер шкодував за останнім актом милосердя до Ернеста Вейла. Ти просто не зміг оголити зло боротьби перед ближнім своїм, а надто коли тобі погрожують. Але Боббі про це подбає. Боббі про все подбає.
Боббі підкине відповідні рекламні оповідки з сюжетом про його відмову від пересадки серця задля того, щоб воно дісталось комусь молодшому. Боббі перегляне всі ті відсотки брутто, які вже були визначені. Боббі позбудеться доччиної творчої групи, такої марнотратної для «Лоддстоуна». Боббі на все накладе залізну руку.
Десь віддалік тенькнув дзвіночок, потім схожий на тріскотняву гримучої змії звук факсимільного апарата, що передавав з Нью-Йорка касовий виторг. Тріск той звучав немов супроводом його слабнучого серця.
Тепер — момент істини. Щонайкращого він узяв від життя доволі. І насамкінець його зрадило не тіло, а розум.
Тепер — момент істини. Він розчарувався в людях. Надто багато він бачив зрад, надто багато жалюгідних пристрастей, надто багато жадоби до грошей і слави. Нещирість між коханцями, чоловіком і жінкою, батьками, синами, матерями, доньками. Дяка Господові за кінофільми, що він створив, і які навіяли людям надію, і дяка Господові за онуків, і дяка Господові, що він ніколи не побачить, як онуки виростуть і визріють до людського стандарту.
Тріщання факсимільного апарата стихло, і Мерріон відчув тріпотіння свого все слабшого серця. Палату наповнило світанкове світло. Він побачив, як медсестра вимкнула лампу і закрила книжку. Так самотньо помирати в палаті наодинці з цією чужою йому жінкою, тоді як його шанували так багато могутніх людей. Відтак медсестра перевірила його повіки, приклала до грудей стетоскоп. Велетенські двері шпитальної палати відчинилися, як великі двері якогось старовинного замку, і він почув дзенькіт посуду на тацях із сніданком...
А далі палату залило яскраве світло, він відчув, як кулаки гатили в його груди, і подумав, навіщо вони так чинять із ним? У мозку згущувалась якась хмара, заволікаючи все туманом. Крізь той туман зойкали голоси. Мозок, якому бракувало кисню, пронизала цитата з кінофільму: «Невже так помирають королі?».
Він відчував електрошоки, надріз, щоб масувати його серце голими руками.
Увесь Голлівуд порине в жалобу, а не тільки медсестра Прісцілла. Вона відсиділа дві зміни підряд, бо годувала двох малолітніх дітей, і їй було прикро, що Мерріон помре на її чергуванні. Вона пишалася своєю репутацією однієї з найкращих медсестер у Каліфорнії. Вона ненавиділа смерть. Але от зачиталася книжкою, до того ж міркувала, як би поговорити з Мерріоном, щоб цю книжку екранізувати. Не бути ж їй вічно медсестрою, потай вона була сценаристом. І навіть тепер її не полишає надія. Цей останній шпитальний поверх приймав найбільших голлівудських світил, і вона, боронячи їх від смерті, стоятиме непохитно.
Та все це відбувалося тільки в Мерріоновій уяві перед тим, як він помер; в уяві, насиченій тисячами кінофільмів, що він надивився.
Насправді медсестра підійшла до його ліжка десь через чверть години після того, як він був уже мертвий, такою спокійною була його смерть. Десь півхвилини вагалася, чи викликати реаніматорів, щоб повернути його до життя. Та смерть вона знала віддавна і дещо зналася на милосерді. Навіщо воскрешати його на тортури відновленого життя? Вона підійшла до вікна і подивилася, як сходило сонце і як голуби ніжилися на камінних карнизах. Прісцілла була останньою владою, що вирішувала Мерріонову долю... і його наймилосерднішим судією.
Розділ 13
У сенатора Вейввена — важливі новини, і ці новини мали б коштувати Клерікуціо п'ять мільйонів доларів. Так повідомив кур'єр від Джорджіо. Для Кросса це означало гору паперової роботи. Він мав вилучити з каси казино п'ять мільйонів, залишивши навзамін низку документів, щоб замести сліди.