Свою пайку сміху вона отримала, і настала черга Боббі Бенца. В душі він осуджував огидний Дорин жарт.
— Мені судилося тридцять років разом з Елі Мерріоном розбудовувати «Лоддстоун», — почав він. — Це була найрозумніша, найдобріша людина, яку я будь-коли зустрічав у своєму житті. Тридцять років служіння під його керівництвом були найщасливішим періодом мого життя. Я й надалі служитиму в ім'я здійснення його намірів. Свою довіру до мене він засвідчив тим, що залишив мене керувати студією ще на п'ять років, і я виправдаю його довір'я. Не смію казати, що наслідками своєї роботи зрівняюся з Елі. Він вділяв статку і любові власній сім'ї й усьому народові Америки. Він, як і назва нашої студії, був справжньою золотою жилою.
Учасники жалобної церемонії бачили, що Боббі Бенц свою промову готував сам, тому що зробив важливе повідомлення для всього кіносвіту: наступні п'ять років саме він керуватиме студією «Лоддстоун», і від усіх він сподівається такої самої поваги, з якою ставились до Елі Мерріона. Боббі Бенц більше не друга особа, він став першою особою.
Через два дні після похорону Бенц викликав Скіппі Дієра в студію і запропонував йому очолити творчу частину «Лоддстоуна», посаду, яку досі займав він сам. Тепер він став на місце Мерріона, очолив студію. Від винагород, які він запропонував Дієрові, відмовитися було неможливо. Дієр отримуватиме частку з кожного випущеного студією фільму. Йому надавалося право схвалювати постановку будь-якого фільму, кошторис якого не перевищував тридцяти мільйонів доларів. Він міг на засадах незалежності включити в «Лоддстоун» свою власну творчу групу і призначити керівника цієї групи.
Щедрість пропозиції приголомшила Скіппі Дієра. Все це він розцінив як ознаку невпевненості самого Бенца. Бенц знав за собою, що в сфері творчості він заслабкий, і покладав надії на Дієра, що той зможе його прикрити.
Пропозицію Дієр прийняв і одразу призначив керівником творчої групи Клавдію Де Лена. Не тільки тому, що вона справді зналася на кіномистецтві, а тому, що він мав її за надто чесну, щоб вона могла підвести його під монастир. З нею відпадала потреба захищати власні тили. До того ж, — а це немало важило у кіносвіті, — йому завжди подобалося її товариство, її оптимізм. Їхні амурні стосунки давно вже стали спогадом і на заваді більше не стояли.
Все це давало Скіппі Дієрові підстави мріяти про те, як усі вони розбагатіють. Бо надто довго Дієр терся у цьому світі, щоб знати, що навіть касові зірки часом залишаються на старість напівубогими. Дієр уже був досить багатий, але вважав, що існує десять ступенів багатства, з яких він досяг тільки першого. Звичайно, він міг купатися в розкошах до решти своїх днів, але не міг дозволити собі власного реактивного літака, не міг мати й утримувати на належному рівні п'яти власних домівок. Він не міг тримати гарем. Не міг собі дозволити пуститися берега в азартних іграх. Не міг тримати сотню слуг. Не міг навіть дозволити собі так довго фінансувати власний кінофільм, скільки йому заманеться. І він не міг скупити дорогої колекції живопису, спеціалізованої на Мане чи Пікассо, як це зробив Елі. Але тепер якогось дня він з першого рівня підніметься, мабуть, до п'ятого. Доведеться дуже важко працювати і бути дуже хитрим, та найважливіше — доведеться дуже уважно вивчити Бенца.
Бенц у загальних рисах поділився планами на майбутнє, і Дієр подивувався їхній сміливості. Судячи з усього, Бенц рішуче поклав здобути належне місце в світі, де владарює могутність.
Перш за все в його плани входило укласти угоду з Мело Стюартом, щоб Мело надавав «Лоддстоуну» перевагу в доступі до всіх талантів, які є в розпорядженні його агентства.
— З цим я впораюся, — сказав Дієр. — Дам йому зрозуміти, що сприятиму всім його омріяним задумам.
— Я особливо зацікавлений, щоб у нашому наступному фільмі грала Атена Аквітан, — сказав Боббі Бенц.
«Ага, — подумав Дієр, — тепер, коли Бенц керує «Лоддстоуном», він сподівається затягти Атену в ліжко». А ще Дієр подумав, що, як відповідальний за творчу частину, він також зможе спробувати.
— Я попереджу Клавдію, щоб одразу бралася за розробку свого проекту, — сказав Дієр.
— Прекрасно, — похвалив Бенц. — Одначе пам'ятайте: я завжди знав, що Елі хотів зробити насправді, але не міг, бо був занадто поступливий. Ми збираємося позбутися творчих груп Дори та Кевіна. Вони завжди тільки проциндрювали кошти, і до того ж я не хочу бачити їх на нашій території.