Уже віддавна він прокидався щоранку з відчуттям страху перед прийдешнім днем, занадто втомлений навіть для того, щоб поголитися і стати під душ. Заробив мільйони і проциндрив їх на азартні ігри, на жінок, на пиятику. Або пороздавав. Ніколи досі гроші для нього багато не важили.
Останні два місяці він був неспроможний грошовими переказами підгримувати дітей, а своїм жінкам сплачувати аліменти. На відміну від більшості чоловіків, Ернест, посилаючи чеки, був щасливий. Вже п'ять років, як не видав жодної книжки, а зі своїм характером став менш приємний навіть сам для себе. Він здавна плакався на свою долю. Він завжди був хворим зубом на обличчі суспільства. Таке порівняння гнітюче вразило його. Для письменника його рівня і така мильнооперна метафора? Його затопила хвиля меланхолії: він зовсім зійшов на пси...
Вейл зірвався на ноги й знову подався в лікувальний кабінет. Адже Кеннет пояснив йому, що слід робити. Витягнув шланговий кабель з двома під'єднувачами: один для кисню і один для закису азоту. Потім увіткнув на місце тільки один. Для закису. Сів у стоматологічне крісло, дотягнувся рукою і крутнув маховичок із шкалою. У цей момент майнула думка, що мав би існувати якийсь спосіб домішати принаймні десять відсотків кисню, щоб смерть не була такою невідворотною. Підняв маску й наклав її на обличчя.
Чистий закис азоту вдарив по всьому тілу і викликав миттєвий екстаз, змиваючи всі болі та млявість. Закис накотився і промив мозок у черепі. Спалахнула остання мить чистої радості перед тим, як він припинив існування, і тієї самої миті він повірив у існування Бога і раю.
Моллі Флендерс брала Боббі Бенца і Скіппі Дієра за горло; якби ще жив Елі Мерріон, вона була б обачніша.
— У вас виходить на екрани нова серія за Ернестовою книжкою. Мій судовий припис затримає вихід на екрани. Право на власність тепер належить Ернестовим спадкоємцям. Звісно, вам, мабуть, закортить знехтувати приписом і реалізовувати фільм, але тоді я позиваю. Якщо виграю, то цей фільм і більшість того, що ви на ньому заробите, належатиме майнові Ернеста Вейла. І, безумовно, ми зможемо перешкодити вам ставити подальші серії з героями його книжок. Всього цього і років судової тяганини саме ми можемо тепер уникнути. Ви платите п'ять мільйонів авансом і десять відсотків від брутто з кожного кінофільму. Ще мені потрібний фактичний і підтверджений фінансовий звіт на побутові відеокасети.
Дієра охопив жах, а Бенц нетямився від люті. Ернест Вейл, якийсь письменник, матиме більші відсотки від зиску, ніж будь-хто, за винятком касової зірки, будь-коли отримував. Світ такого не бачив!
Бенц негайно зателефонував Мело Стюартові та головному юрисконсультові студії «Лоддстоун». Через тридцять хвилин вони були в кімнаті для переговорів. Мело запросили тому, що він володів пакетом акцій на ці серії та заробляв на них комісійні за касову зірку, за режисера і за переписувача — Бенні Слая. Складалася ситуація, за якої від нього вимагалось би поступитися кількома пунктами.
Почав головний юрисконсульт:
— Ми вивчили ситуацію, ще коли містер Вейл ознайомив із своєю першою погрозою на адресу студії.
Моллі Флендерс розгнівано урвала його:
— Самогубство ви називаєте погрозою на адресу студії?
— І шантажем, — діловито уточнив головний юрисконсульт. — Тепер же ми ретельно проглянули законодавство, яке стосується даної ситуації і носить дуже плутаний характер, та навіть за цих обставин я проконсультував студію, що ми можемо протистояти вашому позову в суді й виграти. В цьому конкретному випадку право власності на спадкоємців не переходить.
— І яку Гарантію ви даєте? — спитала Моллі юрисконсульта. — Певність до дев'яноста п'яти відсотків?
— Ні, — відповів юрисконсульт, — такої певності з закону не випливає.
Моллі раділа. З адвокатським гонораром, якщо вона виграє процес, вона могла б іти на заслужений відпочинок. Моллі підвелася й сказала:
— Розтуди вас! Зустрінемося в суді.
Бенц і Дієр були такі наполохані, що не змогли здобутися на слово. Бенц бажав від щирого серця, щоб Елі Мерріон був ще живий.
І саме Мело Стюарт встав і стримав Моллі теплими і прохальними обіймами.
— Гай-гай, — сказав він, — ми ж тільки ведемо переговори. Будьте цивілізованою.
Він підвів Моллі до її стільця, зауваживши, що в її очах стояли сльози.
— Ми зможемо дійти згоди. Я відмовлюся від кількох пунктів у пакеті.
— Маєте бажання ризикнути і втратити все? — спокійним голосом звернулася Моллі до Бенца. — Чи може ваш юрисконсульт, гарантувати, що ви виграєте? Звичайно, що не може. Ви якась ділова людина чи пропащий гравець? Щоб заощадити якісь вошиві двадцять-сорок мільйонів, ви хочете поставити під ризик мільярд?