— Феміністична маячня з цицьками і сідницями, — був його вирок.— З тебе розумна дівчина, але це не той фільм, на створення якого я мав би охоту марнувати рік життя.
— Це ж тільки перший начерк,— захищалась Клавдія.
— Господи! Ненавиджу людей, які коштом особистих стосунків хочуть зліпити якесь кінополотно,— простогнав режисер.
Тієї ж миті її кохання щезло без усякого сліду.
— А я, щоб створити фільм, не маю потреби трахкатися з тобою,— відрубала Клавдія.
— Звісно, не маєш,— погодився режисер,— ти талановита, і ходять чутки, що у тебе один з найкращих задочків у кінобізнесі.
Клавдія була шокована. Вона ніколи не пліткувала про своїх сексуальних партнерів. А ще її прикро вразив його тон: жінка нібито має соромитись того, що дозволено чоловікам. Клавдія кинула йому у вічі:
— Талант у тебе є, але про людину, яка трахкається в сорочці, іде не найкраща слава. І я принаймні ніколи не тягла когось у ліжко обіцянкою влаштувати кінопробу.
Це був фінал їхніх стосунків, і відтоді вона почала думати про режисера Діту Томмі. Зважила, що тільки жінка зможе справедливо оцінити її сценарій.
Зрештою, якого біса з ним воловодитися, думала Клавдія. Цей байстрюк жодного разу так і не роздягся догола, і не любить розмовляти після обіймів. Сцени він знімає справді геніальні, а от мови не відчуває анітрохи. Як на генія, він неймовірний зануда, хіба що вміє говорити про кіно.
Клавдія вже наближалась до великої дуги Тихоокеанської автостради, звідки океан відкривався мов велетенське дзеркало, в якому відбивалися скелі, що височіли праворуч від дороги. Для неї це було найулюбленіше місце в світі, природна краса, яка завжди зачаровувала її. До Малібу, де мешкала Атена, залишалось тільки десять хвилин їзди. Клавдія спробувала сформулювати мету свого візиту: врятувати фільм, змусити Атену повернутися. Їй пригадалося, що в різні часи у їхньому житті бував той самий коханець, і вона відчула спалах гордощів, що чоловік, який кохався з Атеною, звертав увагу і на неї.
Сонце вже підбилося щонайвище. Із хвиль Тихого океану воно шліфувало велетенські діаманти. Клавдія різко загальмувала. Їй здалося, що один з дельтапланів приземлявся перед носом її автомобіля. Вона побачила пілота — молоду дівчину, одна цицька звисала з викоту блузки, дівчина стримано махнула їй рукою, скеровуючи дельтаплан у бік пляжу. Хто їм таке дозволяє? Куди дивиться поліція? Клавдія похитала головою і натиснула педаль газу. Їхати стало вільніше, а автострада повернула так, що Клавдія більше не бачила океану, та через півмилі він з'явиться знову. Як справжнє кохання, всміхаючись, подумала Клавдія. Справжнє кохання в її житті неодмінно з'являлося знову.
Коли Клавдія закохалася по-справжньому, то був болісний, але повчальний урок. Саму себе їй важко було в усьому звинуватити, бо об'єктом її захоплення став Стів Столлінґс — касова зірка й кумир усіх жінок світу. Він вирізнявся неймовірною чоловічою красою, справжнім шармом та незвичайною жвавістю, яку підтримував розважливим споживанням кокаїну. Як актор він був дуже талановитий. Та понад усе він був донжуаном. Допадався до всього, що потрапляло на очі,— на знімальному майданчику в Африці, в містечку на американському Заході, в Бомбеї, Синґапурі, Токіо, Лондоні, Римі й Парижі. І то робив це з переконаністю джентльмена, що подає милостиню злидарям, чинить християнське милосердя. Ніколи не поставало питання про якісь взаємини, йшлося не більше ніж про запросини вбогого на обід до благодійника. Клавдією він був такий захоплений, що їхній роман протривав двадцять сім днів.
Для Клавдії, попри всю втіху, це були двадцять сім днів приниження. Із Стіва Столлінґса був непереборний коханець — за допомогою кокаїну. Голим він почувався ще невимушеніше, ніж навіть Клавдія. Цьому сприяло те, що його тіло було напрочуд пропорційне. Часто Клавдія бачила, як він розглядав себе у дзеркалі, — точнісінько так, як жінки поправляють капелюшок.