— Ну й сучий син!— вихопилось у Клавдії.— Ти вже домовився з «Лоддстоуном»?
— Вчора ввечері,— широко всміхнувшись, признався Скіппі Дієр.— Я приніс їм сценарій, і вони дали мені зелене світло, якщо я спроможуся все зліпити докупи. І слухай, Клавдіє, не мороч мені голови. Я знаю, ти вже домовилась з Атеною, і через те така зухвала.— Хвилинку помовчав.— Я й сказав це «Лоддстоуну». А тепер берімося до роботи.
Ось таким був початок великого задуму. А тепер вона не могла просто так усе викинути в кошик для сміття.
Клавдія наближалась до світлофора, де їй слід було повернути ліворуч на бічну дорогу, що вела в Малібу. І тут вона вперше відчула в душі непевність. Атена така вперта, як і належить зірці, тож не змінить своєї постанови. Хай там як, якщо Атена відмовиться, вона полетить у Вегас і попросить свого брата Кросса допомогти. Він ще жодного разу її не відцурався. Ні коли росли разом, ні коли вона поїхала з матір'ю, ні коли мати померла.
Клавдії пригадалося велике свято в кам'яниці Клерікуціо на Лонґ-Айленді. Там були декорації з казок братів Ґрімм, мур навколо кам'яниці, а вона й Кросс гралися під смоківницями. Хлопчаки віком від восьми до дванадцяти років розділилися тоді на два гурти. Супротивний гурт очолив Данте Клерікуціо, доновий онук, що стояв у вікні горішнього поверху і драконом назирав звідти.
Данте виростав задерикуватим хлопцем, якому подобались бійки, подобалося бути верховодою. І він виявився єдиним хлопцем, котрий наважився кинути виклик її братові, Кроссу. Данте повалив був Клавдію на землю і бив її, вимагаючи покори, аж тут підскочив Кросс. Данте і Кросс зчепилися в бійці. Тоді Клавдію вразило, наскільки Кросс, на відміну від несамовитого Данте, був спокійний і впевнений. І Кросс легко переміг.
Клавдія не могла пояснити собі материного вибору. Як могла мати не любити Кросса більше? Адже Кросс був настільки за неї кращий. І він підтвердив свою вищість, вибравши залишитися з татом. А Клавдія ніколи й не сумнівалася, що Кросс волів залишатися з мамою і з нею.
В роки одразу після розриву сім'я ще підгримувала добрі стосунки. З розмов, з поведінки навколишніх Клавдія збагнула, що її брат Кросс певною мірою доріс до високого становища їхнього батька. Приязнь між нею та братом не згасала ніколи, хоча тепер набула зовсім іншого характеру. Вона усвідомила, що Кросс був частиною «родини» Клерікуціо, а вона — ні.
Через два роки після того, як Клавдія перебралася в Лос-Анджелес, у її матері Наліни виявили рак. Клавдії виповнилось тоді двадцять три роки. Кросс, що вже працював із Ґроневельтом в «Ксанаду», перед тим «вбиваючись у колодки» серед Клерікуціо, приїхав у Сакраменто провести з ними останні два тижні. Кросс найняв медсестер для цілодобового чергування, куховарку і економа. Вперше після розпаду сім'ї вони жили втрьох. Наліна заборонила Піппі побачитися з нею.
Рак зашкодив Наліниному зорові, і тому Клавдія увесь час читала для неї часописи, газети, книжки. Кросс ходив на закупи. Деколи він по обіді вилітав у Вегас, щоб приглянути за справами в готелі, але ввечері завжди повертався.
Ночами Кросс і Клавдія навперемін сиділи біля матері, тримали її руку і заспокоювали. І вона, хоч була нашпигована ліками, увесь час міцно тримала їх за руку. Інколи марила й думала, що її діти знову маленькі. Однієї жахливої ночі плакала й просила у Кросса прощення за те, що вчинила з ним. Кроссові довелося пригорнути її і запевняти, що все вийшло на краще.
Довгими вечорами, коли мати під дією седативних ліків поринала в глибокий сон, Кросс і Клавдія розповідали одне одному про своє життя.
Кросс пояснив, що продав інкасаційне агентство і вийшов з «родини» Клерікуціо, хоча ті й допомагають йому вести справи в готелі «Ксанаду» через свої зв'язки. Він натякнув, що має деякий вплив, і сказав Клавдії, що її будь-коли радо зустрінуть у готелі: номер, харчування і напої безкоштовно. Клавдія поцікавилась, як йому це вдасться зробити, і Кросс із майже непомітними гордощами відповів:
— Маю такий магічний олівець.
Клавдії від цих гордощів було смішно і трошки сумно.
Смерть матері Клавдія переживала, здається, набагато глибше за Кросса, але ця подія немов поріднила їх удруге. Вони знову відчули близькість часів свого дитинства. Клавдія останніми роками часто навідувалася у Лас-Вегас, познайомилась із Ґроневельтом і помітила справжню приязнь у стосунках між старим та її братом. Усі ті роки Клавдія бачила, що Кросс має певну владу, але ніколи не пов'язував цієї влади з «родиною» Клерікуціо. Оскільки всі стосунки з Клерікуціо Клавдія урвала й ніколи не приїздила на похорони, весілля чи хрестини, то й не знала, що Кросс і досі був частиною «родинної» структури. І Кросс ніколи не розказував їй про Клерікуціо. З батьком Клавдія бачилась рідко. Сам він нею не цікавився.