— То й що з того?— не відступала Клавдія.— В неї справжній талант. Твоя допомога зможе змінити на краще все її життя.
Кросс знову заперечливо похитав головою.
— Не проси.
— Чому раптом? — наполягала Клавдія. Вона не вперше випрошувала ласки для інших людей — це було складовою частиною кінотворчого процесу.
— Бо якщо я раз туди вплутаюсь, то буду змушений домогтися свого,— пояснив Кросс.
— Я зовсім не вимагаю, щоб ти конче домігся успіху. Я тільки прошу, щоб ти зробив, що можеш. Тоді я принаймні зможу пояснити Лоретті, що ми намагалися.
Кросс засміявся.
— Ти й справді нічого не тямиш. Гаразд, скажи Лоретті та її агенту завтра прийти до мене. Точно о десятій ранку. Можеш приходити і сама.
Наступного ранку під час розмови Клавдія вперше побачила Лореттиного естрадного агента. Його звали Толлі Нівенс, він був одягнений у звичайному для Вегаса стилі з деякими модифікаціями з нагоди важливої розмови. Тобто синя курточка поверх білої сорочки без коміра і сині джинси.
— Привіт, Кроссе, приємно зустрітися знову!— привітався Толлі Нівенс.
— А ми вже зустрічалися? — поцікавився Кросс. Справи, пов'язані з вар'єте, він ніколи не вирішував особисто.
— Колись давніше,— поспішив пояснити Нівенс.— Коли Лоретта вперше з'явилася у «Ксанаду».
Клавдія відзначила про себе різницю між лос-анджелеськими агентами, які опікувалися справами відомих кіноталантів, та Толлі Нівенсом, що провадив справи в набагато нетривкішому світі розважальної естради в нічних клубах. Нівенс був трохи нервовіший та й зовні не видавався таким поважним. Враження абсолютно впевненої в собі людини, як от Мело Стюарт, він не справляв.
Лоретта дзьобнула Кросса губками у щоку, але не промовила ні слова. Своєї звичної жвавості не виказувала. Сіла біля Клавдії, і та просто відчула її напруженість.
Кросс мав на собі костюм для Гольфу — широкі білі шорти, біла безрукавка і білі тенісні черевики. На голові синя бейсбольна шапка. Запропонував щось із кімнатного бару, та всі відмовилися. Тоді він спокійно проказав:
— Давайте вирішимо цю справу. Лоретто?
— Толлі хоче мати відсоток від усього, що я зароблятиму,— Лореттин голос тремтів. — Сюди входить і будь-яка робота в кіно. Але ясна річ, що агентство в Лос-Анджелесі хоче мати повну винагороду за будь-яку роботу в кіно, яку воно для мене дістане. Я не можу платити одразу двом агентствам. До того ж Толлі вимагає плати за все, що я робитиму. На це в Лос-Анджелесі ніхто не пристане, і я такого не хочу.
Нівенс знизав плечима.
— Між нами існує контракт. Від неї ми лише вимагаємо дотримуватись угоди.
— Але тоді кіноагент від мене відмовиться!— трималася свого Лоретта.
— Мені здається,— сказав Кросс,— що все можна залагодити просто. Лоретто, тобі слід тільки заплатити відступного.
— Лоретта — прекрасний виконавець, — пояснив Нівенс,— за неї ми беремо великі гроші. Ми завжди сприяли їй, завжди вірили в її талант. І ми вклали в неї великі кошти. А тепер, коли ці кошти повертаються, ми не можемо відпустити її так просто.
— Лоретто, відкупися від нього,— повторив Кросс.
Лоретта майже заголосила:
— Я не можу платити двом агентствам. Це надто жорстоко.
Клавдія ледь стримала усмішку на обличчі. Кросс навіть не намагався. Нівенсове обличчя скривилось.
— Клавдіє,— нарешті сказав Кросс,— іди переодягнися для гольфу. Я хочу з тобою забити дев'ять ямок. Побачимося внизу біля гральної каси, коли я тут упораюся.
Клавдія подумала, чому це Кросс з'явився на розмову в такому легковажному вбранні. Він немов легковажив і самою розмовою. Її це зачепило, і вона відчувала, що Лоретта також ображена. Одначе Толлі це надавало відваги. Він навіть не запропонував якогось компромісного варіанта. Тому Клавдія відповіла:
— Я побуду тут. Хочу подивитись на Соломона в процесі роботи.
На власну сестру Кросс ніколи не розгнівався б. Він засміявся, і вона всміхнулася йому у відповідь. Потім Кросс обернувся до Нівенса:
— Бачу, що ви не поступаєтесь. І, гадаю, маєте повне право так робити. А як щодо відсотків з її кінозаробітків за один рік? Але ви маєте відмовитися від контролю над нею, бо інакше нічого не вийде.
— Я йому й цього не дам! — розлючено вибухнула Лоретта.
— Але це не те, чого я хочу, — сказав Нівенс.— На відсоток я згоден, але що коли тут на вас буде попит, а ви зав'язнете в кіно? Ми втратимо заробіток.
Кросс зітхнув і сказав майже сумовито: