— Він майже такий самий гарний, як ти, — сказала Клавдія, що великодушно захоплювалась красою навколишніх.
Атена, здавалось, не чула її слів. То була звичка: прикидатись глухою, коли хто згадував за її красу.
— Тоді, може, він кращий актор? — присікалась Атена.
— О ні, ти справді велика актриса, — мовила Клавдія. А потім, аби спровокувати подругу на відвертість, докинула: — Але він трохи щасливіший за тебе.
— Невже? — здивувалась Атена. — А проте... Та колись він однаково скуштує тяжчого лиха, ніж я за все своє життя.
— Авжеж, — кивнула Клавдія, — кокаїн і пияцтво доконають його. Під старість йому доведеться сутужно. Але він недурний, можливо, пристосується.
— Я б нізащо не хотіла стати такою, як він на старість, — здригнулась Атена. — І не буду такою.
— Ох, ти ж моя героїня! — всміхнулася Клавдія. — Але процесів старіння й тобі не подолати. Я знаю, що ти не пиячиш, не п'єш і навіть дурниць не коїш, проте твої таємниці допечуть тобі.
— Мої таємниці стануть мені за спасіння, — засміялась Атена. — Крім того, вони такі банальні, що про них не варто й балакати. Ми, кінозірки, потребуємо своїх таємниць.
Щосуботи вранці, коли не було роботи, Атена й Клавдія вибиралися до крамниць на Родео-драйв. Клавдія завжди дивувалася вмінню Атени замаскуватися так, що її годі було впізнати чи то прихильникам, чи то продавцям у крамницях. Вона вдягала чорну перуку і бахмате вбрання, щоб приховати фігуру. Так змінювала макіяж, що її нижня щелепа видавалася грубіла, вуста повніші, але найцікавіше полягало в тому, що Атена спромагалася немов змінити всі риси свого обличчя. До того ж контактні лінзи ховали її ясні зелені очі, надаючи їм пересічного брунатного відтінку. Навіть у голосі з'являлася м'яка південна тягучість.
Купуючи що-небудь, Атена користалась однією з Клавдіїних кредитних карток, а потім повертала їй гроші чеком, коли вони сідали за пізній ленч. Як добре відпочити в ресторані, де ніхто не здогадується, хто ти, бо, як жартувала Клавдія, сценариста ще ніколи не впізнавали.
Двічі на місяць Клавдія проводила весь уїкенд з Атеною в її домі в Малібу-Біч, де вони плавали й грали в теніс. Клавдія дала прочитати Атені другий варіант сценарію «Мессаліни», і Атена попросила головну роль, немов і не була провідною зіркою, немов не Клавдія мала просити її про участь у кінофільмі.
Отже, коли Клавдія приїхала в Малібу, щоб переконати Атену повернутися до роботи над стрічкою, вона мала певні сподівання на успіх. Бо, зрештою, Атена зруйнує не тільки свою кар'єру, а й зашкодить Клавдії.
Перше, що похитнуло Клавдіїну впевненість, — пильна сторожа навколо Атениного будинку на додачу до звичайних охоронців біля брами акторської колонії в Малібу. Два чоловіки в одностроях Тихоокеанської компанії охорони та нагляду стовбичили біля брами перед будинком. Ще два охороняли зсередини просторий сад. Коли мала ключниця, родом десь із Південної Америки, завела Клавдію до кімнати, де вікна дивились на океан, та добачила ще двох охоронців на пляжі. Кожен мав палицю й кобуру на поясі.
Вітаючись, Атена міцно обняла Клавдію.
— Мені не вистачатиме тебе, — проказала вона. — Через тиждень я їду звідси.
— Чого ти так нетямишся? — запитала Клавдія. — Невже ти дозволиш якомусь дурному гевалові занапастити все твоє життя? І моє на додачу. Я не вірю, що ти така полохлива. Послухай, я сьогодні переночую в тебе, а завтра ми дістанемо дозвіл мати зброю й почнемо тренуватися. За кілька днів з нас будуть уже снайпери.
— У тобі озвалась мафіозна кров, — засміялась Атена, знов обнявши подругу: та вже розповідала їй про Клерікуціо й свого батька.
Жінки приготували коктейлі й посідали в м'які фотелі, задивившись на океан: здавалося, перед ними неозорий синьо-зелений морський пейзаж.
— Ти не відговориш мене, і я нічого не вигадую, — сказала Атена. — А зараз я розповім тобі таємницю, яку ти хотіла знати, і тобі вільно переказати все студії; тоді, можливо, ви все зрозумієте.
Тож Атена розказала Клавдії про свій шлюб, про садизм і жорстокість Боза Сканнета, про те, як він зумисне принижував її, про свою втечу від нього...
Видющим розумом літератора Клавдія збагнула, що Атениній оповіді чогось бракує, що актриса зумисне не згадує важливих подробиць.
— Що сталося з дитиною? — запитала вона.