Книга 5
Лас-Веґас
Голлівуд
Дестам
Розділ 7
Кросс Де Лена прийняв свою сестру Клавдію і Скіппі Дієра в адміністративній частині особняка, спорудженого на дахові готелю «Ксанаду». Дієра завжди дивувала несхожість брата з сестрою. Клавдія, хоч і не гарненька, зате дуже мила, а Кросс бездоганно вродливий, зі струнким, але атлетичним тілом. Клавдії властива природжена приязність, а Кросс незмінно люб'язний і відчужений! Адже, гадав Дієр, між приязністю і люб'язністю є різниця. Приязність закладена в генах, люб'язності навчаються.
Клавдія й Скіппі сиділи на дивані, Кросс сів навпроти. Клавдія розповіла про Боза Сканнета, потім нахилилась уперед і промовила:
— Будь ласка, Кроссе, вислухай мене. Це не тільки бізнес. Атена моя найдорожча подруга. Вона й справді чи не найкраща людина, яку мені доводилося знати. Атена допомагала мені, коли я потребувала допомоги. І милість, про яку я прошу тебе тепер, важливіша за всі мої попередні прохання. Допоможи Атені вибратися з цієї халепи, і я вже ніколи ні про що тебе не проситиму. — Клавдія повернулась до Скіппі Дієра: — А ти розкажи Кроссові про фінансовий бік справи.
Дієр завжди нападався, перше ніж просити про щось, тож і випалив Кроссові:
— Я їжджу до вашого готелю понад десять років, і чому ви ще ніколи не запропонували мені вілли?
— Бо в них завжди повно народу, — засміявся Кросс.
— То викиньте когось, — мовив Дієр.
— Звичайно, коли я матиму декларацію про прибутки від однієї з ваших картин і побачу, що ви робите десятитисячну ставку в бакара.
— Я йому сестра, і мені ще ніколи не давали вілли, — озвалася Клавдія.
— Скіппі, годі ходити манівцями, розкажи про гроші.
Коли Дієр скінчив, Кросс, зазираючи в блокнот, де щось занотовував, сказав:
— Дозвольте мені сформулювати найсуттєвіше. Якщо Атена не повернеться до роботи, ви і студія втрачаєте п'ятдесят мільйонів готівкою плюс двісті мільйонів сподіваного прибутку. А вона не повертається до роботи, бо дуже боїться свого колишнього чоловіка на ймення Боз Сканнет. Від нього можна відкупитися, проте Атена й далі не повернеться до роботи, не вірячи, що його можна зупинити. Оце й усе?
— Так, — кивнув Дієр. — Ми пообіцяли їй, що вона буде захищена краще, ніж президент Сполучених Штатів, поки її зніматимуть у цьому кіно. Ми навіть зараз стежимо за тим типом. Ми стережемо Атену двадцять чотири години на добу. А вона однаково не хоче вертатися до роботи.
— Я не бачу, де ж тут проблема, — відказав Кросс.
— Цей хлопець походить з родини, що має великий політичний вплив у Техасі, — пояснив Дієр. — І він справді небезпечний. Я намагався, щоб наші агенти безпеки розвідали щось про нього.
— А яке у вас агентство безпеки?
— Тихоокеанська компанія охорони і нагляду.
— Тоді чому ви звернулися до мене? — запитав Кросс.
— Бо ваша сестра запевняла, ніби ви можете допомогти, — відповів Дієр.
— Це не моя ідея.
— Клавдіє, що примусило тебе думати, ніби я можу допомогти? — звернувся Кросс до сестри.
— Кроссе, — збентежено скривилася Клавдія, — я бачила, як ти розв'язував проблеми в минулому. Ти дуже переконливий і завжди знаходиш якийсь розв'язок. — Клавдія невинно всміхнулася. — До того ж ти мій старший брат, і я покладаюсь на тебе.
— Знову ті давні вигадки, — зітхнув Кросс, але Дієр помітив, що сестру і брата поєднують справді приязні і щирі почуття.
Якийсь час усі троє сиділи мовчки, потім заговорив Дієр:
— Кроссе, ми прийшли сюди, не дуже сподіваючись, що ти нам чимсь допоможеш. Та якщо ти шукаєш якихось інших способів інвестувати гроші, в мене є вартий уваги проект, нічим не гірший, а то й кращий від теперішнього.
Кросс подивився на Клавдію, потім на Дієра й замислено проказав:
— Скіппі, я хочу зустрітися з цією Атеною, і тоді, можливо, зможу розв'язати всі ваші проблеми.
— Чудово, — полегшено зітхнула Клавдія, — Можемо летіти хоч завтра. — І міцно обняла брата.
— Гаразд, — мовив Дієр, тим часом намагаючися зметикувати, як йому перекласти на Кросса частину своїх утрат на фільмі «Мессаліна».
Наступного дня всі троє вилетіли до Лос-Анджелеса. Про майбутню зустріч Клавдія розмовляла з Атеною по телефону, потім до трубки підійшов Дієр. Ця розмова переконала його, що Атена ніколи не повернеться до роботи над фільмом. Дієр аж розлютився, проте відвертав себе від тяжких думок, вигадуючи, як примусити Кросса дати йому одну з тих розтакущих вілл під час наступного візиту до Лас-Веґаса.