Його слова були чемні, проте погляд зухвалий. Він глянув на Кросса й Дієра і недбало кинув:
— Привіт, Скіппі.
— Тобі не можна розмовляти з нею без прес-секретаря і адвоката, — розсердився Скіппі Дієр. — Джіме, ти мав би це знати краще.
Чоловік простяг руку Клавдії та Кроссові й проказав:
— Джім Лоузі.
Тепер вони обоє знали, хто це. То був найславетніший полісмен у Лос-Анджелесі, чиї звитяги лягли в основу низки короткометражних телефільмів. Крім того, він не раз знімався в фільмах у незначних ролях і перебував в обох різдвяних списках Дієра — і листівок, і подарунків. Тож Дієр набрався духу сказати:
— Джіме, зателефонуй мені згодом, і я як слід влаштую тобі зустріч з міс Аквітан.
— Гаразд, Скіппі, — приязно всміхнувся йому Лоузі.
Але тут утрутилась Атена:
— Я тут, може, довго й не буду. Чому б не розпитати мене зараз? Мені однаково.
Лоузі видавався б ґречним, якби не постійна сторожкість в очах, увага і пильність усього тіла, прищеплені багаторічною роботою з розслідування злочинів.
— Що, при них? — запитав він.
Атена вже не виконувала вправи, і з її обличчя зникли всі сліди чарівності, коли вона спокійно проказала:
— Я довіряю їм набагато більше, ніж довіряю поліції.
Лоузі сприйняв цю заяву спокійно, бо таке йому доводилося чути вже не раз.
— Я просто хотів запитати вас, чому ви відмовились від звинувачень проти свого чоловіка. Може, він вам якось погрожував?
— О ні, — зневажливо відповіла Атена. — Адже він тільки хлюпнув водою мені в обличчя перед мільярдом чоловік, крикнувши, що то кислота. А другого дня його вже взяли на поруки.
— Добре, добре, — приказував Лоузі й руками мов заспокоював її. — Я лише гадав, що зможу чимось зарадити.
— Джіме, зателефонуй мені згодом, — знову попросив Дієр.
Це прохання ввімкнуло в Кроссовій голові сигнал тривоги, і він замислено поглянув на Дієра, уникаючи дивитися на Лоузі. Той теж намагався не дивитись на нього.
— Гаразд, — кивнув Лоузі і, побачивши Атенину сумочку на одному із стільців, узяв її в руки. — Я бачив такі на Родео-Драйв, — сповістив він. — Дві тисячі доларів. — Подивився просто на Атену і сказав з презирливою чемністю: — Може, ви поясните мені, як можна платити грубі гроші за такий непотріб?
Обличчя Атени скам'яніло, вона виступила з рамки океану й проказала:
— Це не запитання, а образа. Забирайтеся звідси.
Лоузі вклонився їй і вийшов. Він посміхався, йому пощастило справити потрібне для нього враження.
— Тож ти таки людина, — підтримала подругу Клавдія, обнявши її за плечі. — Чого ти спалахнула?
— Я не спалахнула, — відказала Атена, — я просто дала йому відкоша.
Попрощавшись з Атеною, троє гостей поїхали з Малібу в ресторан «Нейт енд Ел» у Беверлі-Гіллз, єдине місце на захід від Скелястих гір, як доводив Дієр Кроссові, де можна замовити їстівне пастрамі, солону яловичину й булочку з гарячою сосискою, що її готують, як на Коні-Айленд.
За обідом Дієр сказав замислено:
— Атена вже не повернеться до роботи.
— Я знала це із самого початку, — мовила Клавдія. — Я от тільки не можу збагнути, чого вона так спалахнула через того поліцая.
— А ви зрозуміли? — сміючись, запитав Дієр Кросса.
— Ні.
— Одна з великих голлівудських легенд проголошує, що будь-хто може переспати з кінозіркою. Щодо зірок-чоловіків так це правда, ось чому навколо знімальних майданчиків і готелю «Вілше» в Беверлі завжди вештаються дівчата. Зірки-жінки не такою мірою... Хлопець працює на її садибі як столяр, як садівник, і йому може пощастити, можливо, зірка буде сексуально збуджена, таке трапилося зі мною. Досить часто виявляють прихильність каскадерам, може пощастити й іншим членам знімальної групи. Але такі злягання — це певне приниження, і вони шкодять кар'єрі кінозірок-жінок. Якщо, звичайно, це не суперзірки. Ми, старі кадри, що провадимо кінобізнес, такого не любимо. Хай йому біс, хіба гроші і влада не означають геть усього? — усміхнувся Дієр. — А тепер візьмімо Джіма Лоузі. Це ставний, вродливий хлопець, він справді вбивав бандитів, він чарівний для тих, хто тільки створює ілюзії. Він це знає й використовує. Тож він не благає зірку, а залякує її. Ось чому він удався до цієї спроби. Саме задля цього він прийшов. То був привід, щоб зустрітися з Атеною, і він сподівався, що доможеться свого. Те образливе запитання було заявою, що він хоче переспати з нею. Але Атена прогнала його геть.
— То що, вона Діва Марія? — запитав Кросс.