— Я підпишу офіційний документ, що не позиватиму міс Аквітан, якщо куплю картину, — сказав він. — А тут у мене є для вас чек на двісті тисяч доларів, якщо ви візьмете мене. І це тільки початок, вам можна вимагати з мене більше.
— Подивімося, чи я розумію вас, — провадила далі Моллі. — Ви сплачуєте студії п'ятдесят мільйонів уже вкладених грошей. Просто зараз. Даєте гроші закінчити картину — принаймні це ще п'ятдесят мільйонів. Отже, ви ладні поставити сто мільйонів доларів на те, що Атена повернеться до роботи. Крім того, ви ставите й на те, що картина матиме успіх. А вона ж може провалитись. Це страшенний ризик.
Кросс, якщо хотів, умів зачаровувати, проте відчував, що з цією жінкою чари йому не допоможуть.
— Як я розумію, картина, якщо надходитимуть гроші з продажу за кордон, зі студій відеозапису та телебачення, не може стати збитковою, навіть у разі невдачі, — заговорив він. — Єдина справжня проблема — повернути міс Аквітан до роботи. І, може, тут придасться й ваша допомога.
— Ні, допомогти я не зможу, — відказала Моллі. — Я не хочу вас обманювати. Я пробувала й не змогла. Кожен пробував і не зміг. А Елі Мерріон по-пустому не нахваляється. Він закриє картину і змириться зі збитками, а потім спробує занапастити Атену. Але я не дозволю йому.
— Як ви цього досягнете? — зацікавився Кросс.
— Бо Мерріонові доведеться мати справу зі мною, — відповіла Моллі. — То добрий проноза, я не раз змагалася з ним у суді, і студія щоразу програвала. Атена не зможе працювати далі, але я не дозволю їм пограбувати її.
— Якщо ви репрезентуватимете мене, то зможете врятувати кар'єру своєї клієнтки, — переконував Кросс, витягши з внутрішньої кишені піджака конверта й передавши його Моллі. Вона відкрила його, вивчила чек, потім узялася за телефон і подзвонила в декілька місць, аби переконатись у чинності чека. Всміхнулася Кроссові й промовила: — Я вас не ображаю, я роблю таку перевірку і для найбільших кінопродюсерів міста.
— На кшталт Скіппі Дієра? — засміявся Кросс. — Я вклав гроші в шість його фільмів, чотири з них мали великий успіх, а я не заробив ані шеляга.
— Це тому, що не я була вашим адвокатом, — сказала Моллі. — А тепер, перше ніж я погоджусь, ви повинні сказати мені, як ви примусите Атену повернутися на знімальний майданчик. — Вона трохи помовчала. — Я вже дещо чула про вас.
— І я про вас чув, — відказав Кросс. — Я пам'ятаю, як багато років тому, коли ви були адвокатом у кримінальних справах, ви врятували одного хлопця від кари за вбивство. Він убив свою подружку, а ви покликалися при захисті на його божевілля. Після того він і року не прожив. — Кросс на хвилину замовк, зумисне даючи вияв своєму роздратуванню: — Тоді ви не переймалися його репутацією.
— Ви не відповіли на моє запитання, — неприязно подивилась на нього Моллі.
Кросс подумав, що до брехні треба додати трохи чарів.
— Моллі, — заговорив він, — можна я називатиму вас Моллі? — Моллі кивнула головою, і Кросс провадив далі: — Знаєте, я у Веґасі керую готелем і засвоїв собі таке. Гроші мають чарівну силу, грошима можна подолати будь-який страх, тож я ладен запропонувати Атені п'ятдесят відсотків усіх грошей, які я зароблю на цій стрічці. Якщо ви правильно складете угоду і нам пощастить, це означатиме для неї тридцять мільйонів. — Кросс замовк і додав якнайщирішим тоном: — То як, Моллі, ви хочете випробувати себе на тридцяти мільйонах?
— Атена, власне, про гроші навіть не дбає, — похитала головою Моллі.
— Єдине, що дивує мене, — чому студія не запропонувала їй такої самої угоди? — запитав Кросс.
— Ви не знаєте кінобізнесу, — вперше за всю зустріч усміхнулася Моллі Кроссові. — Вони бояться, що всі зірки вдадуться до того самого штукарства, якщо тільки буде прецедент. Але ходімо далі. Студія, гадаю, погодиться на вашу пропозицію, бо заробить чимало грошей на самому продажі фільму. На цьому вони наполягатимуть. Крім того, вони захочуть мати відсоток від прибутків. Але кажу вам іще раз: Атена не прийме вашої пропозиції. — Моллі замовкла й насмішкувато додала: — А я гадала, що ви, власники гральних закладів у Веґасі, ніколи не граєте в азартні ігри.
— Кожен грає в ці ігри, — всміхнувся у відповідь Кросс. — Я граю тоді, коли маю вигоду. До того ж я планую продати готель і перейти в кінобізнес.
— Кросс замовк, даючи Моллі змогу зазирнути йому у вічі й побачити там бажання стати часткою кіносвіту. — Як на мене, там цікавіше.
— Бачу, — кивнула Моллі. — Отже, це не минуща забаганка?
— Це тільки перший крок. Ступивши його, я потребуватиму вашої допомоги й надалі.
— Я згодна репрезентувати вас, — здивована й утішена, відповіла Моллі.