— Цей чоловік небезпечний, — промовив дон з несхитною рішучістю. — Не говори з ним, небоже. Він не знає, хто ти насправді. Навіщо давати йому перевагу? Цей чоловік небезпечний, бо дурний, він дурний, мов тварюка, що повсюди шукає собі поживи. Коли його викриють, йому закортить учинити якомога більший розгардіяш. Він уплутає кожного, байдуже, причетного або ні. — Дон на хвилину замовк і подивився на Данте: — Онучку, гадаю, ти візьмешся за цю роботу. Але нехай планує Піппі, він знає територію.
Данте згідливо кивнув головою.
Піппі знав, що він у небезпечній ситуації. Якщо з Данте станеться якесь лихо, відповідатиме він. Піппі, крім того, зрозумів ще й інше. Дон і Джорджіо постановили, що колись у майбутньому Данте очолить «родину» Клерікуціо. Але поки що вони не покладаються на його думку.
У Лас-Веґасі Данте зареєструвався в готелі «Ксанаду». Конокрад, тобто Снедден, мав приїхати до Лас-Вегаса десь через тиждень, і протягом цього часу Кросс і Піппі наставляли Данте.
— Конокрад грає з великими ставками, — казав Кросс, — але недостатніми, щоб йому можна було надати віллу. Йому не дорівнятись до арабів чи азіатів. Наші витрати на його безкоштовні кімнату, харчі, напої величезні, він геть усе прагне дістати задурно. В ресторані він пригощає друзів, чіпляючи їх на свій рахунок, замовляє якнайдобірніші вина й навіть намагається оплачувати тим рахунком придбане в сувенірній крамниці. Такого ми не дозволяємо навіть тим, хто живе у віллах. Він майстер заявляти ставки, тож розпорядникам слід бути насторожі. Він кричить, що зробив ставку, якраз перед тим, як на столі для гри в кості випадуть цифри. Він намагається зробити ставку в бакара, коли вже показалась перша карта. Коли грають в очко, він заявить, що хотів поставити вісімнадцять, якщо наступна карта трійка. Тім дуже пізно оплачує свої маркери. Але він дає нам півмільйона щороку, навіть якщо відкинути те, що він забирає в спортивних букмекерів. Він справжній проноза, він навіть бере фішки за своїх приятелів і ставить їх на свій маркер, тож можна подумати, ніби він грає на куди більші суми, ніж насправді. Все це дрібне шахрайство скидається на ті коники, що в давнину їх полюбляли викидати продавці з крамниць готового одягу. Та коли йому не щастить, він шаленіє. Торік він програв два мільйони, і ми влаштували вечір на його честь і подарували йому «каділака». Він нарікав, що то не «мерседес».
— То що, він бере з каси фішки й гроші і не грає ними? — обурився Данте.
— Атож, — кивнув головою Кросс,— до такого вдається не він один. Ми не звертаємо уваги. Ми любимо прикидатись недоумками. Тоді за столом вони почуваються певніше. Так би мовити, знову надурюють нас.
— Чому його прозвали Конокрад? — запитав Данте.
— Бо він бере речі, не платячи за них. А як бере дівчат, кусає їх так, немов хоче зжерти шматок їхнього м'яса. І ніякої за те кари. Він великий майстер вигадувати всілякі небилиці.
— Ну, я не чекатиму, поки він розповість їх, — мрійливо озвався Данте.
— Він ніколи не міг намовити Ґроневельта, щоб той дав йому віллу, — розказував далі Кросс. — Так само й мене.
— А чому я ніколи не мав вілли? — неприязно подивився на Кросса Данте.
— Бо вілла може дати готелеві від ста тисяч до мільйона баксів щоночі,— відповів Кросс.
— Але Джорджіо має віллу, — дорікнув Данте.
— Гаразд, — погодився Кросс, — я з'ясую це з Джорджіо. — Обидва знали, що Джорджіо обуриться, почувши про Дантову вимогу.
— Ніякої надії, — зітхнув Данте.
— Коли оженишся, — пообіцяв Кросс, — я дам тобі віллу на медовий місяць.
— У своєму оперативному плані, — заговорив Піппі,— я взяв до уваги вдачу Великого Тіма. Кроссе, ти допомагатимеш просто тут, у Веґасі, підготувати цього типа. Ти повинен дати Данте необмежений кредит у касі, а потім зробити так, щоб його маркери зникли. Тим часом у Лос-Анджелесі все підготують. Ти повинен упевнитись, що хлопець тут і не приховує свого перебування. Тож улаштуй вечір на його честь і подаруй йому «ролс-ройса». А коли він буде тут, познайом його з Данте й зі мною. Після цього ти вільний.
Піппі понад годину докладно пояснював усі подробиці плану. Данте був у захваті:
— Джорджіо завжди казав, що ти найкращий. Я сердився, коли дон поставив тебе в цій справі наді мною. А тепер бачу, що він мав рацію.
Піппі сприйняв ті лестощі з незворушним обличчям і лише проказав:
— Запам'ятай, це «причастя», а не «конфірмація». Нехай усе скидається на те, ніби він просто втік від кредиторів. З його славою усіма позовами проти нього це видасться цілком імовірним. Данте, не вдягай під час операції отих своїх клятих капелюхів. Люди помічають усе кумедне. І запам'ятай: дон сказав, що хотів би, аби Тім розповів, як він намірявся підтасувати результати, але конечної потреби тут нема. Тім проводир, тож коли його не стане, ніхто не підтасує. Отже, не роби чогось нерозумного.