— Ти що, не розумієш, що я можу засмажити тебе, як печеню на рожні, перетворити на палаючий смолоскип, лишити з тебе купку попелу? — запитав дракон роздратовано.
— Ти ж ніколи цього не зробиш.
— Чого це ти такий упевнений? Ти ж не можеш читати моїх думок, принаймні не з такої відстані!
— Бо коли ти дивишся на мене, то метляєш хвостом.
Дракон трохи знітився й сів на власний хвіст, щоб покласти край будь-яким мимовільним рухам.
— Грубість деяких твоїх висловів не може не викликати несмаку, — зверхньо заявив він. — Потилична частка мозку… е-е-е… порівняно примітивна, тоді як розвинутіші ділянки мозку: тім’яна, лобна, серединна та покрайня, якраз і вміщують у собі властиву драконам мужність, глибину знання, розум, велич і… як би це краще сказати?
— Нестерпну бундючність, — знову спробував підказати Йорш.
— Гордість, — поправив його дракон. — Гордість. Це значить — вищість і свідомість власної вищості.
Дракон дратувався дедалі дужче.
— Я хотів донести до тебе думку, що в період висиджування яйця дракон, щоб мислити, харчуватися й узагалі жити, використовує тільки нижчу частину мозку, бо вища весь цей час перебуває в безперервному контакті з мозком ненародженого дракона, передаючи йому знання. Відповідно, коли дракон народжується, він уже має всю пам’ять свого батька, і тільки-но перший політ уможливить взаємозв’язок різних часток його мозку, як він одразу стає…
— Стає ким?
— Досконалим. Бездоганно досконалим! Вибач, та коли заходить мова про нашу, драконячу, досконалість, мені важко стриматися від зворушення! — сльоза розчулення стекла в дракона по щоці. На якусь мить вона повисла на краю губи, а тоді зірвалася в порожнечу й — крап! — упала у воду, розійшовшись по її поверхні концентричними колами.
Ліпше б цей дракон лишався немовлям!
— Що ж, тепер я принаймні чистий, — сказав собі Йорш, вилазячи з води. Його мокре тіло овіяло холодним вітром. Він здригнувся. Тоді голосно чхнув. Очі дракона, досі заглиблені в споглядання власної величі, звернулися в його бік.
— Ти тремтиш, як останній осінній листочок на зимовому вітрі, — відзначив він. — Очевидно, тобі холодно, — зробив висновок дракон. У його голосі звучало співчуття, але водночас і тріумфальне усвідомлення власної мудрості.
— Я знав, що мені не вдасться цього приховати, — уїдливо відказав Йорш. Йому зовсім не подобався драконів тон.
— Розумієш, тут я можу хіба що уявляти й здогадуватися. Нам, драконам, невідомо, що таке холод, — вів далі дракон так само співчутливо й водночас не без пихи. — Драконяча луска — чудова теплоізоляція, не кажучи вже про два внутрішні міжлопаткові крила, укриті шерстю.
— Мені аж дух перехоплює від здивування, — відповів ельф ще більш роздратовано й холодно. Холодно в усіх значеннях цього слова. Треба було забратися знадвору й спробувати зігрітися в печері, студеній і вкритій пташиним послідом. Може, із пташиного посліду можна розпалити вогнище? Утім, це теж варіант не з найприємніших. Якби тільки він перестав цокотіти зубами!
Дракон довго дивився на нього, а тоді розгорнув крила, відкривши дві велетенські внутрішні кишені, теплі та м’які, наче кишеня сумчастого ведмедя.
— Залазь, — сказав він. — Політаємо.
— Політаємо?
Якусь мить Йорш не міг зібратися з думками. Він був такий роздратований, що вже й забув, як це гарно — літати. Гарно? Та просто чудово!
— Політаємо, — підтвердив дракон, підморгуючи. Він ще ширше розпростав крила, немовби хотів обняти ними ельфа. — Тут буде тепліше, — додав він.
Дракон якось дуже швидко перетворився з нестерпного молодшого брата на такого самого нестерпного старшого, але загалом, — з огляду на такі можливості, як політ, — тепер з ним усе-таки краще, ніж коли він був немовлям! Вилазячи драконові на спину, ельф знову завів з ним розмову:
— Послухай-но, метелики…
— Ти знову про метеликів?
— Я ж казав тобі: крім них мені не було тут за ким спостерігати. Так ось, я хотів запитати: ти казав, що собаки, коти, кури, ельфи продовжують свій рід так само, як метелики. То що, я теж народився з яйця? Так? Ти хочеш сказати, що його висиджувала моя мама чи бабуся? Очевидно, бабуся, бо маму я втратив дуже рано… А коли в мене буде дружина, то це вона висиджуватиме наше яйце, чи це і я можу? І ще: ельфи — вони висиджують яйце подібно до драконів або курей чи відкладають яйце й лишають, щоб воно дозрівало само по собі, як у метеликів? Або в павуків. Одного разу я бачив, як павук відкладає…
Дракон на якусь мить завмер, роззявивши рота. А тоді скрушно похитав головою.