Якщо ти відчуваєш до мене огиду, Каміль, то видали цей мульток; якщо ні, скажи, будь
ласка, чого мені боятися в Тартарі. Чи треба брати з собою для захисту племінника і його
друзів зі спортклубу? А може, у страху очі великі?
Перш ніж Скриптор зміг подумки відповісти, чи страх перед Брунеттою — бо він ніколи не назвав би свої почуття відразою — є великим чи ні, його увагу привернув наступний уривок у мультоці, сповнений експресивної пунктуації, тобто численних знаків оклику.
Молю тебе, Каміль, сам не приходь на мій виступ!!! Ніколи! Заклинаю Тебе!!! Ти можеш
подумати, що це істерика чи нервовий зрив, але я мушу в чомусь тобі зізнатися.
Вже два роки, з моменту однієї трагічної події, про яку я тобі ніколи не розповім, я приймаю
снодійне. Два місяці тому його дія значно ослабла. Мій психіатр призначив мені інше,
стверджуючи, що мій організм уже став залежним від попереднього, і що зміна ліків є
нормальною і навіть бажаною в психіатрії. Я перейшла на нові таблетки за кілька днів
до нашої зустрічі в "Підземному Готелі".
Я помітила їхній негативний вплив із самого початку. Я переживала жахливі психотичні
стани. Якийсь час я прокидалася вночі й йшла до ванної кімнати, притискаючись до
стіни, щоб уникнути навіть найменшого погляду в дзеркало. Бо коли я дивилася туди,
я бачила, як кров повільно тече з моїх очей, проливається крізь очні ямки та тече по щоках.
Коли мій психіатр почув про ці видіння, він виписав мені інші таблетки. "Криваві"
психотичні стани стихли. Прийшли інші марення – і всі вони були пов'язані з Тобою.
Так ось, я почала бачити сни про Твою близьку смерть. Найгірше те, що сон проникав
у реальність. Я почала отримувати дивні, жахливі фоноповідомлення. Невідомий
відправник, якого німецька поліція не змогла ідентифікувати (мабуть, він пише з кількох
адрес одночасно), намовляв мене вбити тебе. Він нацьковував мене на Тебе,
переконуючи в жахливому презирстві, яке Ти виявив до мене, коли втік з готелю
того дня. Зміна фонономерів телефонів і мультокових адрес не допомогла, він
продовжував до мене звертатися і продовжував налаштовувати мене проти Тебе.
І буквально вчора мені надіслав мені мульток, зміст якого я вставляю сюди повністю.
Він там здохне курва в тім тартарі в тому чорному підземеллі на твоїх очах під час твоєї
римованої херні довбана шарманка калом власним вдавиться як давився його синок
що мав два рочки а він спав з якоюсь дівкою довбаний п'яниця і не піднявся щоб його
врятувати він буде давитися на твоїх очах блювати нечистий кабан викидати кров'янку
рилом та носом я на його особисто наскочу і на твоїх очах кишки витягну на сцену як
стікаючі кров'ю ковбаси
Скриптор пам'ятав деякі фрази, що містились тут, він читав їх на маленькому екранчику її смартбраслету в готелі. І більш за все в пам'ять врізалась асоціація з тією подією, коли сам він був занурений у пияцький сон, а Йонаш давився.
А потім, Каміль, цей мульток подвоївся, потроївся, примножився. З моєї поштової
скриньки він розійшовся всім, чиї адреси я мала. Люди писали мені обурені, часом налякані.
Усім було повідомлено про твою можливу смерть.
Якщо ти й справді помреш в тому Тартарі (я читала в інтернеті, що там іноді
таке трапляється) або ти просто помреш десь в іншому місці, але за нез’ясованих
обставин, то саме на мене впадуть пильні очі поліції, бо у них будуть сотні мультоків, в
яких хтось підбурює мене вбити тебе. Якийсь розумник може подумати: "Може, та
Брунетта його вбила, її хтось спонукав до цього!". І вони не знайдуть цю особу, тому що
вона надсилає з тисяч поштових скриньок за одну секунду!
Благаю тебе, Каміль, не приходь на мою порномахію, гематомахію чи що там буде!
Я пишу це як запобіжний захід, тому що яка тобі справа до старої жінки, яка покладала на
Тебе власні надії?! Цей запобіжний захід, однак, змушує мене ще раз попередити тебе і
заборонити: не йди туди, інакше помреш! І тоді це буде мій кінець, бо я попаду за грати.