МЕДЕЯ
В «Останньому світі».
Заголовний персонаж Назанової трагедії, що з успіхом іде в усіх театрах імперії і приносить її авторові славу. Котті здається, що він упізнає цю постать серед личин карнавальної процесії блазнів у Томах — здоровенна, вимащена ервоною фарбою жінка з тулубом із дерева та соломи. Вона раз у раз підкидає вгору тоненькими ручками картонну голову й з пронизливим криком ловить її. У Назоновій трагедії Медея вбиває рідного брата, четвертує труп і кидає відтяту голову на скелі.
У давньому світі.
Заголовний персонаж зниклої трагедії Овідія; дочка колхідського володаря Еета, онука сонячного бога Геліоса, велика чарівниця. Закохується в Ясона, допомагає йому здобути золоте руно, вирушає з ним як його дружина до Іолка, там убиває Ясонового дядька, вбиває наречену Ясона, своїх дітей від нього, втікає в Афіни до царя Егея, виходить за нього заміж, намагається отруїти його сина Тесея і знов утікає. Крім багатьох інших чарівних сил, має також здатність повертати назад час і омолоджувати все живе.
В посуді міднім могутнє дання закипає тим часом.../ Варить коріння, підтяте серпом на долах гемонійських, / Квіти, насіння і з трав темнолистих відтиснені соки. / Ще докидає туди й камінці з щонайдальшого Сходу, / Й чистий пісок, що його Океан омивав при відпливі. / Хлюпнула трохи роси, котру в місячну ніч назбирала. / Пугача, птаха понурого, кидає крила з їх м’ясом, / Нутрощі вовка, що вигляд хижацький на образ людини / Може змінити. Змії кініфійської шкіру тоненьку / Теж не забула в казан опустити. Була ще печінка / Оленя жвавого; ще й голова криводзьоба, а з нею / Яйця ворони, що дев’ять віків уже провікувала. / Врешті, ще й інших чимало речей, котрі й назви не мають. / Все це від самого дна заколочує аж до блідої / Піни давно вже засохлим уламком старої оливи. / Раптом галузка суха, що крутилась у міді гарячій, / Вся забростилась, немов навесні, й незадовго взялася / Листом, а далі на ній зарясніли й оливки вагомі. / Тільки-но через краї казана мовби виплюне піну / Полум’я — вже на тім місці, де впали розпарені краплі, / Трави ростуть соковиті, м’які, розсипаються квіти.
МЕМНОН
В «Останньому світі».
Переселенець з Ефіопії, забобонний садівник у Назоновій віллі на п’яцца дель Моро. Вранці після знаменитого виступу поета підстригає в садку живопліт, очкує дику вишню і вбачає у величезній голубиній зграї, що пролітає над садибою, затьмарюючи небо, щасливу прикмету. Насправді ж у цій зграї, чия тінь пропливає над будинком, садком, над цілим міським кварталом, уже відчуваються барви Чорного моря.
У давньому світі.
Ефіопський цар; син богині вранішньої зорі Аврори та оберненого в безсмертну цикаду Тітона. Як один з останніх троянських героїв, гине від руки Ахіллеса. Поки його тіло згорає на поховальному вогнищі, Аврора слізно благає Юпітера полегшити її страждання.
Схвально всевишній кивнув. І як тільки, спаливши Мемнона, / Вогнище впало стрімке й на погідному небі прослались / Чорного диму клубки,— як туман, що його видихає / Річка і крізь пелену навіть сонце пробитись не може,— / Так, закружлявши, збивається сажа й стає поступово / Тілом, що має форму свою й од вогню переймає / Душу й життєве тепло; від легкого кружляння — ще й крила. / Начебто птиця була. Та за мить таки справдішня птиця / Вже лопотіла крильми. Ще хвилина — й кружляло їх безліч, / Сестер таких же прудких, що початок однаковий мали. / Вогнище тричі вони облетіли і тричі в повітря І Голос один подали...
МІДАС
В «Останньому світі».
Заголовний чоловічий персонаж Назонової комедії, яка викликає в Римі скандал. У п’єсі йдеться про одного захопленого музикою судновласника з Генуї, в якого від його шаленої жадоби все, до чого тільки він торкнеться, обертається на золото. В останній дії судновласник — худий, як тріска, весь брудний, з потворними ослячими вухами — серед золотої пустелі; в його довгому монолозі трапляються сховані за паліндромами та акрофонічними перестановками імена відомих у місті голів наглядових рад, депутатів та суддів. Після трьох вистав, що їх глядачі зустріли з тріумфом, з волі одного лігурійського сенатора, який володів у Генуї та Трапані корабельнями, комедію забороняють. Озброєний залізними палицями загін кінної поліції не дає глядачам увійти до театру, а акторам — вийти з нього; і акторів, і глядачів покалічено, і одні в своїх золотистих, а другі в святкових вечірніх костюмах лежать, спливаючи кров’ю та стогнучи, на сходах перед театром, поки їх звідти забирають. Цей скандал обертається для Назона цілком несподіваними наслідками: тепер його ім’я знають навіть торговці рибою та лимонадом, міняйла і зовсім неписьменні люди; він стає популярним.