Твори.
Amores («Любовні елегії»), Ars amatoria («Мистецтво кохання»), De medicamine faciei femide («Як доглядати за жіночим обличчям»), Medea («Медея»; трагедія, рукопис якої пропав), Remedia amoris («Засоби від кохання»), Heroides («Листи до героїв від їхніх дружин»), Metamorphoses («Перетворення»; підготовлені аж до останньої коректури, але на той час, коли Овідієві довелося піти у вигнання, не вийшли, і він з туги та розпуки, що мусить прощатися з Римом, спалює один примірник рукопису), Fasti («Календар римських свят», незавершений), Epistulae ex Ponto («Послання з Понту»), Tristia («Скорботні елегії»)
Майже все, що нащадкам, на їхню думку, пощастило довідатися про Овідієве життя, взято з четвертої книжки «Скорботних елегій», яка містить його автобіографію і вважається першою в європейській літературі поетичною розповіддю про себе. А щодо свого значення Овідій, завершуючи «Метаморфози», попередив історію:
Ось і завершено труд. Ні вогонь, ні залізо, ні злобна / Давність не владні над ним, ані гнів руйнівний Громовержця. / Хай надлетить неминучий той день, що за правом одвічним / Тіло бере,— закінчиться лиш никле моє існування: / В день цей єства свого кращою часткою, звившись над світом, / Злину до зір, і ніщо не схитне, не затре мого ймення. / Всюди, куди б на землі не прослалася Римська держава, / Буду в людей на вустах і, якщо таки можна покластись / На прозорливість співця,— возвеличений, житиму вічно.
ОРФЕЙ
В «Останньому світі».
Головний персонаж третього фільму трилогії про героїв, що їїКипарис демонструє на страсному тижні в Томах. Фільм має показати мученицьку смерть поета, з якого закутані в шкури пантер та оленячі ковдри жінки здирають шкіру й четвертують його сокирами та серпами... Але кіносеанс уже на перших хвилинах перериває місіонер старовірців Ліхас.
У давньому світі.
Син бога віршування й музики Аполлона та музи Калліопи; найвідоміший співець давнини. Його дружина Еврідіка помирає від укусу гадюки, але Орфей домагається від володаря підземного царства звільнення Еврідіки, та знову втрачає її, бо порушує заборону озиратися, вертаючи з підземного царства. Запроваджує у фракійців гомосексуалізм, і ошалілі жінки роздирають його як жінконенависника.
...Як на жовтій арені, буває, / В амфітеатрі на оленя, жертву беззахисну, вранці / Люті накинуться пси, так в Орфея взялися вакханки / Тирсами, хоч не для того прибрала їх зелень, метати. / Ті в нього груддям шпурляють, а ці — вузлуватим галуззям; В інших — каміння в руці. Та замало й того ошалілим: / Саме в ту пору воли випадково там поле орали. / Неподалік же, спливаючи потом, селяни кремезні / Землю копали тверду, щоби міг на ній хліб зародити. / Вгледівши натовп жінок, утікають вони, полишили / Працю й знаряддя своє,— розкидані в полі безлюднім, / Заступи, кирки, мотики лежать і широкі лопати. / Ними озброївшись, вмить повалили шалені менади / Грізних рогами биків і спішать на розправу з Орфеєм. / Руки до них простягав він, і вперше тоді надаремно / Линуло слово дзвінке — не було в ньому звичної сили. / От і шматують, безбожні, співця. Крізь уста, яким щойно / Скелі покірні були, крізь уста, що до них дослухались / Звірі — Юпітере-батьку! — душа вилітає в повітря. / Всі в ту годину птахи, всі тварини тужили. Орфею; / Плакали скелі німі. Сумували гаї, що бувало / Йшли на чудовий твій спів. Осипаючи листя шумливе, / Дерево никло в журбі...