Коли Тес закінчила, він підхопив нитку розмови.
— Якщо відкинути всі емоційно забарвлені здогадки, — мовив він, одаривши її поблажливою посмішкою, — то ви стверджуєте, що цей чоловік задумав помститися і для цього розпочав щось на зразок власного хрестового походу?
— Так.
— Між іншим, — продовжував Де Анґеліс спокійним і впевненим тоном всезнаючого викладача коледжу, — гроші, особливо великі, можуть стати феноменальним знаряддям. А хрестові походи — чи то у дванадцятому столітті, чи то у наш час — потребують великих грошей, чи не так? — Він обвів поглядом присутніх.
Тес нічого не сказала у відповідь.
На якусь мить питання повисло у повітрі, але тут втрутився Рейлі.
— Щось я не можу збагнути. Ми знаємо, що Венс звинувачує священика, а значить, і Церкву, у смерті своєї дружини.
— Своєї дружини і доньки, — виправила його Тес.
— Гаразд. Тепер він заволодів таким рукописом, що будь-який священик, зачувши про нього, заклякне від жаху. Так, принаймні, стверджує Венс. І ми всі погоджуємося з тим, що цей зашифрований рукопис є документом тамплієрів.
— Куди ти хилиш? — вклинився Йенсон.
— Я гадав, що тамплієри та Церква були на одному боці. Тобто, як розповіла нам міс Чайкіна, ці хлопці були захисниками Церкви. Понад двісті років брали вони участь у кривавих війнах в ім'я Ватикану. Цілком можливо, що нащадків тамплієрів — після краху ордену — було занесено Церквою у чорні списки, але в теоріях, про які ви нам розповідаєте, — тут Рейлі поглянув на Тес, — йдеться про річ, яку, здогадно, вони знайшли іще за двісті років до того, як проти них почалися репресії. Що ж це могло бути і чому воно так налякало Церкву?
— Тоді б ми, можливо, дізналися, чому їх спалювали на вогнищах, — вставила Амелія Ґейнс.
— Спалювали за двісті років після їхньої знахідки? Є ще одна обставина, — продовжив Рейлі, знову звертаючись до Тес. — Ці хлопці почали із захисту Святого Хреста, а закінчили його паплюженням. Навіщо вони це робили? У їхній церемонії посвячення немає логіки.
— Саме у паплюженні розп'яття їх і звинувачували, — сказала Тес. — Але це іще не означає, що вони і справді цим займалися. У ті часи це було стандартним звинуваченням. Кількома роками раніше король скористався аналогічними закидами для того, щоб позбутися попереднього Папи, Боніфація VIII.
— Гаразд, але все одно тут немає логіки, — наполягав Рейлі. — Чому храмовники протягом двохсот років воювали за Церкву, зберігаючи водночас таємницю, оприлюднення якої не хотів Ватикан?
Тут до обговорення знову приєднався Де Анґеліс — своїм незмінно солоденьким тоном.
— Дозвольте... Гадаю, що з вашою розвиненою уявою ви могли б також зважити на іще один можливий варіант, якого досі це торкнулися у нашій дискусії.
Усі присутні як по команді повернулися в його бік. Де Анґеліс витримав паузу, нагнітаючи інтригу, а потім спокійно продовжив:
— Усі ці припущення про кревних нащадків Господа нашого з'являються з року в рік і завжди спричиняють незмінну зацікавленість — чи то на царині художньої літератури, чи то в академічних колах. Святий Грааль, Сан-Грааль, або Сант-Реаль — називайте це як хочете. Але, як дуже дохідливо пояснила нам міс Чайкіна, — зазначив Де Анґеліс, граціозно кивнувши головою у бік Тес, — значну частину того, що трапилося з тамплієрами, можна пояснити ницими рисами людини, а саме пожадливістю, — тут він вже повернувся до Джордано. — Храмовники не тільки стали надто могутніми, вони, оскільки відпала потреба захищати втрачену Святу землю, ще й повернулися до Європи — в основному, до Франції. І були вони багатими, дуже багатими. Король Франції відчув загрозу, що від них походила, і цілковито мав рацію. Він був фактичним банкрутом і заборгував тамплієрам багато грошей, тому їхнє багатство стало б йому у великій пригоді. Король Франції був мерзотником з будь-якої точки зору — тут моє ставлення до репресій проти тамплієрів повністю збігається з думкою міс Чайкіної. Я теж не став би серйозно ставитися до звинувачень, які проти них висувалися. Поза усяким сумнівом, вони були безневинними людьми, істинними вірянами, безстрашним Христовим воїнством. Але король використав ці звинувачення як привід для того, щоб позбутися храмовників, і при цьому він одним пострілом убив двох зайців: знищив своїх суперників і заволодів їхнім багатством. Або ж, принаймні, спробував заволодіти, бо, згідно із загальноприйнятою теорією, це багатство так і не знайшли.
— Йдеться про предметний, фізичний скарб, не про якісь езотеричні «відомості»? — запитав Йенсон.
— Я схиляюся саме до цієї думки, але мені не випав такий дар Божий, як розвинена уява, хоча я і здатен відчувати привабливість яскравих альтернативних теорій про таємну змову. Але фізичне та езотеричне можна поєднати в інший спосіб. Бачите, значна частина інтересу до тамплієрів спричинена тим фактом, що ніхто не може недвозначно пояснити: як вони спромоглися так швидко стати такими багатими і впливовими? На мою думку, це був лише результат тих щедрих пожертвувань, які вони отримали завдяки широкому розголосу, що набула їхня місія. Та зрештою, хто знає напевне? Може, вони і справді знайшли якийсь закопаний секрет, котрий несказанно збагатив їх у рекордно короткий термін. Що то було? Чи стосувалася ця знахідка міфічних нащадків Христа і була доказом того, що наш Господь породив двійко-трійко дітей за тисячу років до появи тамплієрів... — тут Де Анґеліс іронічно гмикнув, — чи це було щось набагато менш спірне, але потенційно набагато вигідніше?
Він зробив паузу, щоби пересвідчитися, що всі розуміють хід його думок.
— Я маю на увазі секрети алхімії, формулу перетворення звичайних металів на золото, — зауважив Де Анґеліс спокійним голосом.
43
Обличчя присутніх заворожено завмерли у цілковитій тиші, і Де Анґеліс коротко розповів історію цієї містичної науки.
Свою розповідь він підкріплював свідченнями істориків. Алхімія дійсно прийшла у Європу під час хрестових походів. Найперші праці з алхімії з'явилися на Близькому Сході, вони були написані арабською, і лише багато років по тому їх переклали латиною.
— Алхіміки здійснювали свої експерименти, виходячи з Аристотелевої теорії землі, повітря, вогню і води. Вони вважали, що все складається із різних сполучень цих елементів, а також що належне дозування і правильна методика здатні забезпечити перетворення будь-якого з цих елементів на будь-який інший. Воду, якщо її кип'ятити, можна перетворити на повітря, і так далі. А оскільки, як вважалося, все на нашій планеті складається із землі, води, повітря і вогню — принаймні теоретично — то припускалася можливість перетворити будь-який початковий матеріал на будь-що бажане. І список таких бажаних матеріалів очолювало, певна річ, золото.
Де Анґеліс пояснив також механізм функціонування алхімії на фізіологічному рівні. Чотири Аристотелевих елементи поставали і як чотири рідини: флегма, кров, жовч і чорна жовч. Вважалося, що у здорової людини всі рідини є збалансованими. А значить, причина хвороби криється у нестачі чи у надмірі якоїсь із зазначених рідин. Розвиток алхімії сягнув за межі пошуку рецепту перетворення свинцю на золото. Ця наука обіцяла також розкрити таємниці перетворень фізіологічних: стану хвороби на стан здоров'я або ж старості на молодість. Більше того, багато алхіміків використовувало пошук цієї формули як метафору досягнення моральної довершеності, гадаючи, що те, чого можна досягти у природі, можна також реалізувати і у розумі та душі. У своїй духовній іпостасі шуканий алхіміками філософський камінь вважався спроможним здійснити як духовне перетворення, так і фізичне. Тим, хто брався розкрити її таємниці, алхімія обіцяла все: багатство, довголіття і навіть безсмертя.
Однак у дванадцятому столітті алхімія була таємничою і страшною для тих, хто був з нею необізнаний. Алхіміки використовували дивне приладдя і загадкові заклинання; їхня діяльність була пов'язана з таємничим символізмом і символічними складниками. Зрештою, праці Аристотеля заборонили. У ті часи все, що тоді називалося наукою, вважалося загрозою авторитету і владі Церкви; наука, яка обіцяла духовне очищення, становила для Церкви пряму загрозу. І саме це, — зазначив Де Анґеліс, — може бути іще одним поясненням того факту, що Ватикан сприяв запровадженню репресій проти тамплієрів. Час, місце, і причина — все збігається, — він обвів поглядом присутніх. — Тільки зрозумійте мене правильно, — заспокійливо посміхнувся Де Анґеліс. — Я не запевняю, що така формула існує, хоча, як на мене, подібне припущення має таке ж право на життя, як й інші фантастичні теорії про велику таємницю тамплієрів, що вже згадувалися у цьому залі. Просто я хочу сказати, що чоловік, який втратив контакт із реальністю, запросто може повірити, що така формула існує.