— Земна логіка. Життя на Сирені так і не змогло вибратися з води на сушу. Але ж це не означає, що воно спинилося в розвитку. Сили життя могутні, і воно знайшло собі свої шляхи. Тож чому не могло воно наділити розумом рибоподібних? В усякому разі, іншої гіпотези у нас немає.
— Повторити перевірку? — запропонував Корзун. — Я готовий знову…
Після довгих роздумів Шабанов похитав головою:
— Тепер ми не можемо. А що, коли Павло не помиляється, хоча багато на що він не навів доказів, як і я? Що тоді про нас подумають господарі планети? Як ми виглядатимемо в їх очах? А якщо вони знаходяться на низькому щаблі розвитку, що найбільш вірогідно, то невідомо, як буде наступного разу. Зроблять з тебе ідола і залишать в своєму гроті, щоб молитися. Ми закінчимо свою роботу, не чіпаючи моря. А колись пізніше, коли риби досягнуть вищого рівня розвитку, люди налагодять з ними зносини. Почавши розвиватися, життя не відступить. Тепер Сирена буде під наглядом.
— Дав же хтось планеті таку назву, неначе знав, — зазначив Корзун.
— Не пам’ятаю хто, — відказав Шабанов, — назва існує з минулого століття. Мабуть, і тоді люди знали про цих риб. Ну, як, згодні з моїм рішенням?
Заперечень не було.
До світанку космонавти лишилися на спостережній станції.
Сон у кріслах був не вельми зручним, але вони прокинулися бадьорими, посвіжілими. Шабанов ходив по кімнаті й повторював:
— Хлопці, а я, здається, щось пригадую.
Саватєєв не витримав і буркнув:
— Та пригадай уже.
— А що, візьму і… хлопці! — він вибіг у перехідний тамбур і повернувся, тримаючи в руках якусь паличку. — Ось, вона сама.
— Водорость?!
Ледь відчутний запах озону, змішаного з чимось іще, поплив кімнатою. Шабанов щасливо посміхнувся і сказав:
— Сідайте. Розмова не закінчена!
Заінтриговані, товариші посідали в крісла.
— Вчора ми не розуміли, що за смуги порушували видимість на екрані. Тепер я згадав усе, — наче й не було провалу в пам’яті. — Хвилювання Шабанова передалося іншим. Вони сиділи, не зводячи з нього очей. — Перший раз я здригнувся, коли відірвав один кіноапарат. Ось він, був у кишені. — Шабанов розняв пальці. — Вдруге, коли робив знімки грота, і втретє — коли ось цей мінерал, — він показав на водорость, — клав у кишеню. А зараз подивимось, що на останній плівці.
Спалахнув екран, на ньому з’явилося підводне царство, точніше, його маленький куток — грот. Біля задньої стінки грота стояли полиці, схожі на соти. І в кожному стільнику лежали водорості.
— Інкубатор? — здивувався Саватєєв.
— Щось схоже на нього, — відказав Шабанов.
Але найдивовижніше було попереду. До полиць, звідкись збоку, зі стін гроту, тягнулися дроти. Інакше назвати ці товсті нитки було годі. Зображення тривало лічені хвилини, але й за цей час у кількох стільниках зблиснули червоні іскри. А коли апарат трохи змістився, космонавти побачили постать у… скафандрі.
— Що ви тепер скажете, друзі? — хитрувато зблиснув очима Шабанов.
Товариші розвели руками.
— Тоді я скажу. Ці риби — роботи, певно, навіть біологічні. Я пам’ятаю їх поведінку, тому переконаний. Вони діють логічно, проте без емоцій. Їх створили такі ж пришельці, як і ми, з іншого світу. Навіщо? Під водою багато цього мінералу. Його вплив на людину надзвичайно сприятливий. Поки ми переглядали плівку, наші роботи зробили аналіз моєї крові. Вона чиста, немов у ній не відбуваються процеси окислення. Ось як подіяв на мене мінерал. Ось чому я згадав усе до дрібниць про моє перебування під водою.
— Припустимо, — згодився Саватєєв, — а біоструми?
— Мені здається, пояснення доволі просте. Наші біоструми приблизно такі самі. Риби-роботи настроєні на них. Тому вони відразу з’являються, варто комусь з нас опинитися на березі.
— А видіння?
— Це свого роду нейтралізатор. У його природі треба буде розібратися, бо завдяки йому людина може плавати, як глибинна істота, не боячись тиску. Почувши сигнал, риби-роботи беруть господаря, переносять його до гротів, де вже заготований мінерал. Звісно, мінерал роботи можуть доставляти на поверхню й самостійно. Але, певно, там потрібна присутність господаря.
— Але де доказ, що риби — це роботи?
В запереченні Саватєєва була логіка.
— Є такий доказ, — сказав Шабанов, — зараз ми його наведемо. — Він вставив у проектор плівку, на якій були сфотографовані риби біля гротів, під’єднав екран до лічильної машини. — Пригадуєте, — пояснив він, — існують формули руху для живих істот і для кібернетичних. З їх допомогою було доведено існування життя на четвертій планеті Проціона. Ось зараз машина й застосує їх. Програму я вже склав.