Але робот не мав людської витривалості. Він знерухомів раніше за людину. Скрут уявив собі розпач, який оволодів тоді чоловіком…
Ніби знаючи наперед про ці думки Скрута, чоловік сказав: «Сьогодні я зостався без Атіли».
Одна фраза, і ні слова більше, жодної скарги, незважаючи на те, що для нього це було початком кінця.
Скрут подумав, що йому не так легко буде зрозуміти цю людину, замуровану у скелі далекої планети і непохитну у своїй волі. Чоловік не сподівався, що його коли-небудь, хай навіть і після смерті, знайдуть. Він розмовляв сам з собою, бо мав, певно, єдину слабкість — потребу в співрозмовникові.
— … Ти чуєш?
Скрут здригнувся. Задумавшись, він вже не слухав. Звірився на Балаша.
— Скруте, ти чуєш? — повторив Балаш.
Скрут прислухався, однак не відразу зрозумів, чим викликаний вигук товариша.
«Я весь час думаю, де була наша помилка? Чому вибухнули двигуни? Перші симптоми неполадок в них з’явилися, коли ми тільки увійшли в силове поле планети. Ми сподівалися полагодити двигуни, опинившись на твердій поверхні. Але спинити реакцію вже не вдалося. Дивно, вона йшла начебто поволі, не стихаючи і не наростаючи. І раптом стрибок, вибух…»
У шоломофоні стало тихо. Скрут нетерпляче глянув на звукознімальний апарат. Балаш тримав руку на вимикачі.
— А нам вдалося, — з гіркотою сказав він, наче відчуваючи вину за те, що у їх попередників-космонавтів було менше знань.
Скрут відчув, як його охоплює неспокій. Що з того, що на Землі вже знають, як спинити таку реакцію? Для цього чоловіка це вже не має значення. Йому важливо було самому дійти до істини, повністю використати свій іще живий і, вочевидь, могутній розум, вирішуючи велику загадку. Тільки цим він, помираючи, міг перемогти смерть. Чи віднайшов він причину? Скрут махнув рукою:
— Увімкни…
«Але повинно бути вирішення цієї задачі, якого ми тоді не бачили».
— Звичайно, звичайно, — шепнув Скрут, думаючи, що їх апарат вельми повільно відтворює звук.
Він тривожився: невже доля не пошле цій відважній, сильній людині успіх, невже даремними були його страждання?
Скрут хвилювався, як ніколи ще в житі. А голос у шоломофоні лунав рівно, непідвладний ніяким невдачам. З дня в день чоловік коротко кидав у мікрофон: «Нічого нового». Він, очевидно, багато працював, бо все рідше й рідше траплялися в записі роздуми. А може, він беріг енергію батерей — вони ж, як і робот, не були невичерпними.
— Більше не можу! — нервово вигукнув Балаш і пішов до виходу.
— Ми мусимо дослухати, — сказав йому Скрут. — Для нас має значення не суть його відкриття, а сам факт.
Вони вже нічого не чекали від засудженого на повільну смерть. Вони думали віддати йому належне як людині. А він здивував їх знову.
«Здається, все. Я знаю формулу».
Треба бути великим математиком, щоби запам’ятати з одного разу цей довгий ряд інтегралів, чисел і знаків. Чоловік прочитав формулу, затим, подумавши, повторив більш повільно, ніби даючи слухачам можливість вдуматися в її сенс. І раптом промовив з сумнівом: «Чи усе це?»
— Усе! Усе! — крикнув Балаш, ніби чоловік міг його почути. — Люди на Землі вивели твою формулу…
Довге шипіння в навушниках було відповіддю Балашу. Чоловік мовчав. Може, думав, може, у нього не стало вже сили, щоб сказати останнє, прощальне слово, а може, вже вважав це слово назагал неістотним, непотрібним.
Мовчання щоломофонів було нестерпним. Але ні Скрут, ані Балаш не зважувалися вимкнути апарат. Їм здавалося, що тим самим вони дочасно обірвуть життя цієї мужньої людини. Минула, певно, година. Вершини гір посвітліли — починався день.
— Треба повертатися, — сказав Балаш, — ми безнадійно спізнюємося.
— Іще трошечки… — попросив Скрут.
Балаш похитав головою, відчуваючи й сам, що не можна піти звідси, не дочекавшись кінця.
Загасили ліхтарі. Вранішнє світло, легке, свіже, проникло крізь зроблений Скрутом вхід у печеру. Промінь сонця торкнувся гермошолома людини, і обличчя його ніби ожило, розгладилися стражденні складки. Скрут похопився, навів кіноапарат. І тут шоломофони ожили.
«Ось тепер, здається, все».
Знов прозвучала довга формула, після паузи чоловік повторив її. Для цього він знайшов сили. І це, видно, були його останні потуги. Апарат дав сигнал, що запис скінчився.