— Гаразд, — сказав Флін, — буду знімати.
Він зняв з плечей камеру й зробив три знімки з відстані шести метрів, потім, для порівняння, зняв поруч із колоною Морену. Наступні три знімки він зробив, спрямувавши об'єктив догори.
— Що це, по-твоєму, таке? — запитав Морена. — Нехай міркують наші розумники, — сказав
Флін. — У них, мабуть, ум за розум зайде. — Він знову поклав камеру на плече. — А тепер ходімо назад, буде про що поговорити дорогою. — Він поглянув на зелених з білим коней. — Може спробуємо верхи. Буде швидше.
— Обережно, бо зламаєш собі шию, — сказав Морена.
— Гей, друже, ходи-но сюди, — покликав Флін. Один із коней підійшов і став біля нього на коліна. Флін обережно заліз йому на спину, сів верхи й, посміхаючись, поглянув на Морену.
— Гляди, не розбий апарат, — застеріг Морена, — це державне майно.
— Гарний кінь, — сказав Флін. — Уперед, друже. Кінь випростав ноги й посміхнувся.
— Побачимося в таборі, — сказав Флін і спрямував свого коня до пагорба.
— Зачекай хвилину, — сказав Морена. Він похмуро поглянув на Фліна, потім покликав другого коня. — Ходи-но сюди, друже.
Кінь підійшов і став на коліна. Морена теж сів верхи.
Кілька хвилин вони на пробу їздили по колу. Коні корилися кожному дотику. Їхні широкі спини виявилися на диво зручними. Одна червоно-золота пташка сіла на плече Фліна.
— Оце життя, — сказав він і поплескав свого коня по шовковій шиї. — Гайда до табору, Морено, хто доскаче першим.
— Давай, — погодився Морена.
Але як не підбадьорювали вони коней, ті не бажали переходити на рись і рухалися тим самим неспішним кроком.
Кілпепер сидів навпочіпки біля корабля, спостерігаючи за роботою Ереміка. Лінгвіст був терплячою людиною. Його сестри завжди дивувалися терпінню брата. Колеги цінували його за цю рису, а студенти, коли він викладав, просто захоплювалися. Тепер йому знадобився весь запас витримки, накопичений за шістнадцять років.
— Гаразд, спробуємо ще раз, — сказав Еремік спокійнісіньким тоном. Він перегорнув сторінки «Розмовника для спілкування з інопланетянами другого рівня розвитку інтелекту» (автором якого був сам), і знайшов потрібну діаграму. Відкрив сторінку й показав малюнок.
Тварина, яка сиділа коло нього, була неймовірним поєднанням бурундука з гігантською пандою.
Одним оком вона поглянула на діаграму, друге — безглуздо оберталося в очниці.
— Планета, — сказав Еремік і показав пальцем. — Планета.
Підійшов Симонс.
— Вибачте, капітане, я хотів би поставити тут рентгенівський апарат.
— Будь ласка, — сказав Кілпепер і посунувся, звільняючи біологові місце для його спорядження.
— Планета, — повторив Еремік.
— Елам весел холам крам, — привітно промовила бурундуко-панда.
— Чорт забирай, у них є мова. Вони вимовляють звуки, які, без сумніву, щось означають. Питання лише в тому, чи вдасться знайти ґрунт для взаєморозуміння. Чи здатні вони оперувати найпростішими абстрактними поняттями? — Еремік відклав книгу й показав пальцем на бурундука-панду.
— Тварина, — сказав він і очікувально поглянув на тубільця.
— Притримай його, щоб не ворушився, — попросив Симонс і навів рентгенівський апарат. — Готово. Тепер ще кілька знімків.
— Тварина, — з надією повторив Еремік.
— Іфул біфул бокс, — сказала тварина. — Хофул тофул локс, рамадан, самдуран, іфул біфул бокс.
— Терпіння, — нагадав собі Еремік. — Позитивний настрій, щирість, наполегливість.
Він узяв інший довідник. Це був «Розмовник для спілкування з інопланетянами першого рівня розвитку інтелекту».
Знайшов потрібну сторінку й відклав книгу. Посміхаючись, підняв вказівний палець.
— Один, — сказав він.
Тварина подалася вперед і понюхала палець. Еремік похмуро посміхнувся й виставив другий палець.
— Два, — сказав він. Потім підняв третій: — Три.
— Углекс, — раптом заявила тварина.
— Що це — дифтонг? Слово, яке означає «один»?
— Один, — ще раз сказав Еремік і знову похитав вказівним пальцем.
— Вересеревеф, — поблажливо посміхаючись, відповіла тварина.
Ще одне слово, яке означає «один»?
— Один, — знову сказав Еремік.
— Севеф хевеф улуд крам, арагон, біліган, хомус драм, — проспівала бурундуко-панда.
Потім зупинилася, поглянула на сторінки «Розмовника», що тріпотіли на вітрі, й знову перевела погляд на лінгвіста, який терпляче тамував у собі гостре прагнення задушити тубільця на місці.
Після повернення Морени й Фліна, здивований капітан Кілпепер сів аналізувати їхній звіт. Він переглянув фотографії й старанно, докладно вивчив кожну.