— Ні! — вигукнув Еремік, але одразу засоромився й почервонів. — Вибачите, я перевіряв їх по всіх рівнях розвитку інтелекту, аж до класу СЗВВ. Це рівень амеби. Жодної реакції.
— Може, в них зовсім відсутній мозок? — висловив припущення Кілпепер.
— Ні. Вони здатні виробляти циркові трюки, а для цього потрібен певний рівень інтелекту. У них є якась подоба мови і явна система рефлексів. Але вони неспроможні концентрувати увагу. Все, що вони вміють, — співати пісні.
— Гадаю, усім нам не завадило б повечеряти, — сказав капітан. — І, мабуть, не зайвим буде ковток-другий для підкріплення сил.
Підкріплювального за вечерею було вдосталь. Після півдюжини добрих ковтків науковці трохи прийшли до тями й змогли, нарешті, розглянути деякі припущення. Вони порівняли отримані дані.
Установлено: тубільці (чи тварини) позбавлені внутрішніх органів, систем розмноження і травлення. Існує не менше трьох десятків різних видів, не рахуючи птахів, і щодня з'являються нові.
Те саме стосується й рослин.
Установлено: планета дивовижно стерильна й сама себе підтримує у цьому стані.
Установлено: у тубільців є мова, але вони явно неспроможні кого-небудь її навчити. І самі нездатні навчитися чужій мові.
Установлено: довкола ніде немає дрібних уламків або каменів.
Установлено: існує гігантська сталева колона висотою не менше кілометра, точніше можна буде визначити після проявлення нових знімків. Ніяких слідів машинної цивілізації не виявлено, однак ця колона явно продукт цивілізації. Отже, її хтось виготовив і поставив тут.
— Якщо скласти всі ці факти разом, що виходить? — запитав Кілпепер.
— У мене є теорія, — сказав Морисон. — Красива теорія. Хочете послухати?
Усі погодилися, промовчав лише один Еремік, який усе ще не оговтався від своєї неспроможності розшифрувати мову тубільців.
— Наскільки я розумію, цю планету хтось створив штучно. Так має бути. Жодна раса не може виникнути без бактерій. Цю планету створили представники надцивілізації. Вони ж і поставили тут сталеву колону. Вони створили планету для цих тварин.
— Навіщо? — запитав Кілпепер.
— У цьому й уся краса моєї теорії, — мрійливо сказав Морисон. — Чистий альтруїзм. Погляньте на тубільців. Веселі, щасливі, не знають ніякого насильства, вільні від будь-яких шкідливих звичок. Хіба вони не заслуговують на окремий світ? Світ, де їм можна веселитися й розважатися і де завжди літо?
— І правда, дуже гарно, — сказав Кілпепер, стримуючи усмішку. — Але...
— Тутешні мешканці це — нагадування, — вів далі Морисон. — Нагадування усім, хто потрапляє на цю планету, про те, що розумні істоти можуть жити в мирі й злагоді.
— Ваша теорія має одну ваду, — заперечив Симонс. — Ці тварини не могли розвинутися природним шляхом. Ви бачили рентгенівські знімки.
— Це так, — мрійник-Морисон вступив у коротку боротьбу з біологом-Морисоном і зазнав поразки. — Може, вони роботи.
— Мені й самому так здається, — сказав Симонс. — Наскільки я розумію, та сама раса, яка збудувала сталеву колону, створила й цих тварин. Це їхні слуги, раби. Схоже, вони думають, що ми — їхні господарі.
— А куди поділися справжні господарі? — запитав Морисон.
— Звідки я знаю? — сказав Симонс.
— І де ці господарі живуть? — запитав Кілпепер. — Ми не знайшли нічого схожого на житло.
— Їхня цивілізація настільки розвинена, що вони не потребують машин і будинків. Вони живуть у безпосередньому єднанні з природою.
— Тоді навіщо їм слуги? — безжалісно запитав Морисон. — І навіщо вони побудували цю колону?
Надвечір були готові нові знімки сталевої колони, і вчені жадібно взялися їх досліджувати. Висота колони виявилася близько кілометра, її вершина ховалася у щільних хмарах. Нагорі, під прямим кутом до колони була змонтована поперечина, яка виступала в обидва боки на тридцять метрів.
— Схоже на спостережний пункт, — сказав Симонс.
— Що можна спостерігати на такій висоті? — запитав Морисон. — Там, крім хмар, нічого не видно.
— Може, вони люблять дивитися на хмари, — зауважив Симонс.
— Я йду спати, — сказав Кілпепер. Усе це йому не подобалося.
Уранці Кілпепер прокинувся з передчуттям, що щось негаразд. Він вдягнувся і вийшов з корабля. Вітерець, і той був сповнений якогось невловимого неблагополуччя. Чи, може, це просто його нерви?
Кілпепер похитав головою. Він довіряв своїм передчуттям. Як правило, вони означали, що в його підсвідомості завершився якийсь процес розмірковування.
Довкола корабля начебто усе гаразд. Тварини були на місці й ліниво блукали поміж опорами без жодної видимої мети.