— У нас є корабель. Що тобі ще потрібно?
— Усе. Насамперед знання й досвід. Транспортування живих тварин у космосі — це надзвичайно делікатна справа. Нею займаються фахівці. Що ти робитимеш, якщо між Землею й Омегою IV якась корова захворіє на ящур?
Арнолд впевнено сказав:
— Ми перевозитимемо лише витривалі, стійкі породи. Проведемо медичний огляд. А я особисто продезінфікую корабель перед тим, як тварини зійдуть на борт.
— Гаразд, мрійнику, — сказав Грегор, — приготуйся до удару. У нашому секторі космосу всі перевезення тварин контролює концерн «Тригейл». Конкурентів він не терпить, і тому їх у нього немає. Як ти збираєшся їх обійти?
— Будемо брати дешевше.
— І помремо з голоду.
— Ми й так голодуємо, — відповів Арнолд.
— Краще голодувати, ніж «випадково» у порту завантаження одержати пробоїну від одного з буксирів «Тригейлу». Або виявити, що хтось заповнив твої баки для води гасом. Або що твої кисневі балони взагалі порожні.
— У тебе хвора уява! — нервово промовив Арнолд.
— Те, що ти вважаєш витвором моєї уяви, уже не раз траплялося в дійсності. У цьому секторі «Тригейл » хоче бути і є єдиним. Якщо тобі до вподоби чорний гумор, то це можна назвати випадковістю.
У цей момент двері відчинилися. Арнолд швидко прибрав ноги зі столу, а Грегор згорнув карти в шухляду.
Відвідувач, судячи з його кремезної фігури, непропорційно маленької голови та блідо-зеленої шкіри, не був мешканцем Землі. Він підійшов прямо до Арнолда.
— Вони прибудуть на центральний склад «Тригейлу» за три дні, — сказав він.
— Так скоро, містере Венс? — запитав Арнолд.
— Так. Смагів треба перевозити особливо обережно, а квили прибули ще кілька днів тому.
— Чудово. Знайомтесь, це мій компаньйон, — сказав Арнолд, повертаючись до Грегора, що кліпав очима від здивування.
— Радий познайомитися. — Венс міцно потис руку Грегора. — Захоплююся вами, хлопці. Вільна ініціатива, конкуренція — я завжди у це вірив. Вам відомий маршрут?
— Усе записано, — відповів Арнолд. — Мій компаньйон готовий стартувати хоч зараз.
— Тоді я одразу вирушаю на Вермойн II і чекатиму на вас там. Усього найкращого.
Він повернувся й вийшов. Грегор повільно запитав:
— Арнолде, що ти робиш?
— Заробляю гроші для нас обох, от що я роблю, різко відповів Арнолд.
— Перевезенням худоби? -Так.
— На території «Тригейлу»? -Так.
— Покажи-но контракт.
Арнолд витяг документи. Там значилося, що компанія «ААА-Ейс «Міжпланетна служба оздоровлення довкілля (і перевезень)» зобов'язується доставити п'ять смагів, п'ять фіргелів і десять квилів у сонячну систему Вермойн. Вантаж слід прийняти на центральному складі «Тригейлу» й доставити на головний склад на Вермойн II. Компанії «ААА Ейс» надається також право збудувати власний склад.
Зазначені тварини мають бути доставлені живими, неушкодженими, здоровими, бадьорими, здатними до розмноження тощо. Далі йшли пункти, що передбачали величезну неустойку в разі втрати тварин, доставлення їх неживими, нездоровими, нездатними до розмноження та ін.
Загалом документ нагадував угоду про тимчасове перемир'я між двома ворогуючими державами.
— Ти справді підписав цей смертний вирок? — недовірливо запитав Грегор.
— Зрозуміла річ. Тут тобі роботи: завантажити цих тварин, закинути їх на Вермойн і там скинути.
— Мені? А що у цей час робитимеш ти?
— Я лишатимусь тут і забезпечу тобі підтримку, -відповів Арнолд.
— Забезпечуй її на борту корабля.
— Ні, це неможливо. Від самого виду квила мене всього вивертає.
— Точнісінько таке відчуття в мене викликає ця угода. Може, заради розмаїття доручимо цю справу тобі.
— Але ж я відповідаю за наукові дослідження, — заперечив Арнолд, витираючи піт, що градом котився з його обличчя. — Ми так домовлялися. Пам'ятаєш?
Грегор пам'ятав. Він зітхнув і безпорадно знизав плечима.
Компаньйони взялися наводити лад на кораблі. Трюм поділили на три відсіки — за кількістю порід. Усі тварини дихали киснем і могли жити при 70 градусах за Фаренгейтом, тож тут ніяких проблем не було. На борт завантажили відповідний корм.
За три дні, коли все начебто було готове, Арнолд вирішив супроводжувати Грегора до центрального складу фірми «Тригейл».
Дорогою до «Тригейлу» нічого не сталося, але Грегор не без остраху причалив до вантажного терміналу. Надто багато пліток ходило про цей концерн, аби можна було почуватися в його цитаделі як удома.
Грегор ужив усіх можливих заходів обережності. Паливо й усі необхідні припаси він завантажив на Місячній станції і не збирався пускати працівників «Тригейлу» на борт.