— Звісно, створював. Щоб нагодувати квилів.
— Не треба було цього робити, — дорікнув Арнолд. -Смаги звикли до слабкого тяжіння.
— Звідки мені було знати?
— Відчуваючи незвичне для них тяжіння, вони зменшуються до мікроскопічного розміру, втрачають свідомість і гинуть.
-Але ти ж сам казав мені створити штучне тяжіння.
— Зовсім ні! Я лише побіжно згадав, що є такий метод годівлі квилів. Тобі ж я радив годувати їх з рук.
Грегор відчув майже непереборне бажання зірвати радіо зі стіни. Він сказав:
— Арнолде, смаги звикли до слабкого тяжіння. Так?
— Так.
— А квили — до сильного. Ти знав це, коли підписував контракт?
Арнолд нервово ковтнув повітря, потім відкашлявся.
— Розумієш, мені здавалося, що це трохи ускладнює справу, але чудово окупиться.
— Звісно, якщо зійде з рук. Що мені тепер робити?
— Знижуй температуру, — самовпевнено відповів Арнолд. — Смаги стабілізуються при нулі градусів.
— А люди при нулі градусів замерзають, — відзначив Грегор. — Гаразд. Кінець зв'язку.
Грегор натяг на себе весь одяг, який знайшов, і увімкнув систему охолодження. За годину смаги знову набули нормальних розмірів.
Поки що усе йшло непогано. Він заглянув до квилів. Здавалося, холод їх підбадьорив. Вони були жвавішими, ніж раніше, й бекали, випрошуючи додаткову їжу. Він згодував їм черговий раціон. З'ївши гамбургер із шинкою та вовною, Грегор ліг спати.
Наступного дня з'ясувалося, що на кораблі перебувають п'ятнадцять квилів. У десяти дорослих тварин народилися п'ять дитинчат. Усі п'ятнадцять були голодні.
Грегор нагодував їх. Він вирішив, що це природне явище, коли в одному приміщенні перевозять і самців, і самок. Це слід було передбачити й поділити тварин не тільки за видами, а й за статтю.
Коли він знову заглянув до квилів, їхня кількість зросла до тридцяти восьми.
— Розмножуються, кажеш? — перепитав Арнолд по радіо. У його голосі бриніла тривога.
— Так. І, схоже, не збираються зупинятися.
— Цього слід було чекати.
— Чому? — спантеличено запитав Грегор.
— Я ж тобі казав. Квили розмножуються фімішним способом.
— Я чув, що ти казав. А що це означає?
— Те, що чуєш, — роздратовано відповів Арнолд. — І як ти примудрився закінчити школу? Це означає партеногенез при температурі замерзання води.
— Так і є, — похмуро вимовив Грегор. — Я повертаюсь.
— Не можна! Ми розоримося!
— За нинішніх темпів розмноження мені незабаром не залишиться місця на кораблі. Його доведеться пілотувати квилові.
— Грегоре, не панікуй. Є ідеально простий вихід.
— Слухаю.
— Треба збільшити тиск і підвищити вологість повітря. Це їх зупинить.
— Можливо. А ти впевнений, що смаги при цьому не перетворяться на метеликів?
— Побічних ефектів не буде.
Хай там як, повертатися на Землю було не варто. Корабель уже подолав половину шляху. А позбутися клятих тварин можна було і в пункті призначення.
Хіба що викинути їх усіх за борт. Ідея досить спокуслива, але, на жаль, нездійсненна.
Коли Грегор збільшив тиск і вологість повітря, квили перестали розмножуватися. Тепер їх було сорок сім, і більшу частину часу йому доводилося витрачати на очищення вентиляторів від вовни. Уповільнена сюрреалістична заметіль бушувала в коридорах, машинній залі, баках з водою та у Грегора під сорочкою.
Він їв огидні продукти з вовною, а на десерт — незмінний пиріг із вовною.
Йому здавалося, що він сам поступово перетворюється на квила.
Зрештою, на обрії з'явилася яскрава цятка. На екранах переднього огляду засяяла зірка Вермойн. Ще день-два, і він прибуде на місце, передасть вантаж, а тоді повернеться до свого вкритого курявою офісу, до несплачених рахунків і пасьянсу.
Того вечора Грегор відкоркував пляшку вина, щоб відсвяткувати закінчення подорожі. Вино змило смак вовни в роті, і він ліг спати з почуттям легкого приємного сп'яніння.
Однак заснути йому не вдалося. Температура неухильно падала. Краплі вологи на стінах замерзали у крижинки.
Доведеться увімкнути опалення.
Треба поміркувати. Якщо включити опалення, смаги зменшаться. Хіба що прибрати тяжіння. Але тоді сорок сім квилів не зможуть їсти.
До біса квилів. У такому холоді неможливо керувати кораблем.
Він зупинив обертання зорельота й увімкнув опалення. Цілу годину він чекав, тремтячи й переступаючи з ноги на ногу. Обігрівачі хвацько забирали енергію від двигунів, але тепла не давали. Це було смішно. Він включив їх на граничну потужність.
За годину температура впала нижче нуля. Хоча Вермойн уже було видно, Грегор сумнівався, чи зможе він в таких умовах посадити корабель.