Найнеприємніше те, що вони, мабуть, мають право так діяти.
Він не може приземлитися на планету.
Посадка зорельота без головного двигуна — це самогубство.
А в системі Вермойн іншого орбітального складу нема.
Гаразд, він доставив тварин майже до складу. Містер Венс, очевидно, все зрозуміє й оцінить його добрі наміри.
Він зв'язався з Венсом на Вермойн II і пояснив ситуацію.
— Не на складі? — перепитав Венс.
— У п'ятдесяти милях від складу.
— Так не годиться. Звісно, я прийму тварин. Вони мої. Але в угоді є пункти, що передбачають виплату неустойки в разі неповного доставляння.
— Але ж ви їх не застосуєте, чи не так? — благав Грегор. — Ми збиралися...
— Це мене не цікавить, — урвав його Венс. — Мене цікавить прибуток і таке інше. Ми, колоністи, змушені економити на всьому.
Він вимкнув радіо.
Обливаючись потом, хоча в кабіні було холодно, Грегор викликав Арнолда й повідомив йому новини.
— Це неетично! — роздратовано заявив Арнолд.
— Але законно.
— Знаю, чорти б його забрали. Мені треба подумати.
— Вигадай щось розумне, — сказав Грегор.
— Я з тобою зв'яжуся.
Протягом кількох наступних годин Грегор годував тварин, вичісував квилячу вовну зі свого волосся й палив меблі на борту корабля.
Коли залунав сигнал виклику, він, перш ніж відповісти, марновірно схрестив пальці.
— Арнолде?
— Ні, це Венс.
— Слухайте, містере Венс, — сказав Грегор, — якби дали нам хоч трохи часу, ми могли б розійтися мирно. Я впевнений...
— Вам таки вдалося мене перехитрувати, — огризнувся Венс. — До того ж на цілком законній підставі. Я перевіряв. Ловко спрацьовано, сер, дуже ловко. Надсилаю буксир по тварин.
— А пункт щодо неустойки...
— Звісно, я не можу його застосувати. Венс вимкнувся.
Грегор втупився у радіо. Ловко спрацьовано? Що вигадав Арнолд?
Він зв'язався з офісом.
— Це секретар містера Арнолда, — відповів йому дівочий голос. — Містера Арнолда сьогодні вже не буде.
— Не буде? Секретар? Мені потрібний Арнолд з «ААА Ейс». Я потрапив до іншого Арнолда, чи не так?
— Ні, сер, це офіс містера Арнолда, з «ААА Ейс Міжпланетна служба оздоровлення довкілля». Ви хочете зробити замовлення? У нас першокласний склад у системі Вермойн, на орбіті поблизу Вермойн II. Ми займаємося перевезенням тварин для планет з малим, середнім та сильним тяжінням.
Особистий нагляд за роботами здійснює містер Грегор. Я гадаю, наші ціни вас приємно вразять.
От що вигадав Арнолд — перетворити корабель на склад! Принаймні на папері. Адже, згідно з умовами угоди, вони мали право спорудити власний склад. Розумно!
Але цей паршивець Арнолд ніколи не може вчасно зупинитися.
Тепер йому закортіло зайнятися складським бізнесом!
— Що ви сказали, сер?
— Я сказав, що це Грегор зі складу Вермойн. Запишіть повідомлення для містера Арнолда.
— Слухаю, сер.
— Передайте містерові Арнолду, нехай скасує усі замовлення, — сумно вимовив Грегор. — Його склад за першої ж нагоди повертається додому.
Дещо задарма
Він ніби почув чийсь голос. А може, це йому просто примарилося? Намагаючись згадати цей момент пізніше, Джо Колінз знав лише, що тоді він лежав на ліжку, надто втомлений, щоб зняти з ковдри ноги в наскрізь промоклих черевиках. Він вдивлявся в павутину тріщин на брудній жовтій стелі, спостерігаючи, як крізь тріщини повільно й сумно, крапля по краплі просочується вода.
Очевидно, саме тоді це й сталося. Йому здалося, наче біля його ліжка виблискує щось металеве. Він підвівся і сів. На підлозі стояла машина, хоча раніше її там не було.
У цей перший момент здивування йому здалося, ніби він чує десь далеко незнайомий голос, що промовляє: «Ну от! Ось воно!»
Стосовно голосу він не був певен, але машина справді була.
Колінз став на коліна, щоб її оглянути. Машина мала форму куба — близько метра в довжину, ширину та висоту — й неголосно гуділа. її сіра шорстка поверхня була абсолютно однаковою з усіх боків, лише на одній зі сторін у кутку була червона кнопка, а в центрі — бронзова пластина. На пластині було викарбувано: «УТИЛІЗАТОР КЛАСУ А, СЕРІЯ АА-1256432», а нижче -— «УВАГА! ЦЮ МАШИНУ МОЖНА ВИКОРИСТОВУВАТИ ЛИШЕ ДЛЯ КЛАСУ А!».
Більше нічого.
Ніяких циферблатів, важелів, вимикачів — словом, ніяких органів управління, що їх? на думку Колінза, повинна мати кожна машина.
Лише бронзова пластина, червона кнопка й гудіння.
— Звідки ти взялася? — запитав Колінз. Утилізатор класу А продовжував гудіти. Колінз,