Колінз злякався, що коли Утилізатор втретє здійметься у повітря, він там так і залишиться. Тому, коли той приземлився, Колінз був напоготові. Однією рукою він зробив обманний випад, а другою — міцно притис кнопку. Утилізатор не встиг ухилитися.
— Контроль анімації! — тріумфально вигукнув Колінз.
Пролунав невеликий вибуху, і Утилізатор слухняно завмер. Від анімації не лишилося й сліду.
Колінз витер спітніле чоло й сів на машину. Вороги підступають дедалі ближче. Треба швидше, поки є можливість, побажати щось грандіозне.
Швидко, одне за іншим, він замовив п'ять мільйонів доларів, три робочі нафтові свердловини, кіностудію, бездоганне здоров'я, ще двадцять п'ять танцівниць, безсмертя, спортивне авто й стадо племінної худоби.
Йому здалося, що поруч хтось хихикнув. Колінз озирнувся на всі боки. Довкола нікого не було.
Коли він знову обернувся, Утилізатор зник. Колінз втупився в порожнє місце. А наступної миті зник і сам.
Відкривши очі, він виявив, що стоїть перед столом, за яким сидить уже знайомий йому червонолиций чоловік. Він не видавався розгніваним. Вигляд у нього був цілком мирний, навіть меланхолійний.
Якусь хвилину Колінз стояв мовчки, шкодуючи, що все скінчилося.
Власник і клас А, зрештою, зловили його. Хай там як, це було чудово!
— Гаразд, — прямо сказав Колінз, — ви отримали назад свою машину, що вам іще від мене потрібно?
— Мою машину? — повторив червонолиций, недовірливо дивлячись на Колінза. — Це не моя машина, сер. Зовсім не моя.
Колінз здивовано поглянув на нього.
— Не намагайтесь мене одурити, містере. Ви, клас А, прагнете зберегти свою монополію, хіба не так?
Червонолиций відклав убік папери, які щойно переглядав.
— Містере Колінз, — промовив він твердо, — мене звати Флайн. Я агент Спілки захисту громадян. Це суто благодійна, некомерційна організація, метою якої є захист громадян, таких, як ви, від помилкових оцінок.
— Ви хочете сказати, що не належите до класу А?
— Ви глибоко помиляєтесь, сер, — спокійно і з гідністю промовив Флайн. — Клас А — це не суспільна група, як ви, очевидно, вважаєте. Це просто кредитний рейтинг.
— Що? — оторопіло перепитав Колінз.
— Кредитний рейтинг, — Флайн поглянув на годинник. — Часу в нас обмаль, тому спробую пояснити стисло. Ми живемо в епоху децентралізації, містере Колінз. Наша промисловість, бізнес і сфера послуг розосереджені по значній частині простору й часу. Корпорація «Утилізатор» є важливою з'єднувальною ланкою. Вона здійснює переміщення товарів і послуг з однієї точки до іншої у часі та просторі. Вам зрозуміло?
Колінз кивнув.
— Кредит, певна річ, надається автоматично. Але, зрештою, рано чи пізно усе треба оплатити.
Це вже звучало неприємно. Оплатити? Очевидно, це не аж настільки високоцивілізоване суспільство, як йому здалося на перший погляд. Ніхто ніколи не згадував про плату. Чому ж вони заговорили про неї тепер?
— Чому ж ніхто мене не зупинив? — розгублено запитав він. — Адже вони повинні були знати, що в мене немає належного рейтингу.
Флайн похитав головою.
— Кредитний рейтинг — це припущення, а не закон. У цивілізованому світі людина має право сама ухвалювати власні рішення. Мені дуже шкода, сер. — Він поглянув на годинник і простягнув Колінзові папір, який перед тим переглядав. — Прошу вас перевірити цей рахунок і сказати, чи все тут вірно.
Колінз узяв папір і прочитав:
Один палац з обладнанням......... 450 000 000 кр.
Послуги вантажників і фірми «Максима Олф»....................111 000 кр.
Сто двадцять дві танцівниці........122 000 000 кр.
Бездоганне здоров'я...................888 234 031 кр.
Колінз швидко переглянув рахунок. Загальна сума була трохи більшою ніж вісімнадцять мільярдів кредитів.
— Чекайте! — вигукнув Колінз. — Ви не можете вимагати від мене стільки. Утилізатор з'явився у мене в кімнаті випадково, через помилку!
— На цю обставину я саме збираюся звернути їхню увагу, — сказав Флайн. — Хтозна, може, вони це врахують. Принаймні гірше не буде.
Перед очима Колінза все захиталося. Обличчя Флайна почало розпливатися.
— Час минув, — сказав Флайн. — Бажаю удачі. Колінз закрив очі.
Коли він відкрив їх знову, то побачив перед собою відкриту рівнину, оперезану пасмом скелястих гір. Крижаний вітер шмагав його обличчя, небо було сіро-сталевим.
Поруч стояв якийсь обірванець.
— Тримай, — сказав він, подаючи Колінзові кирку. Що це таке?
— Кирка, — терпляче роз'яснив чоловік. — А он там — кар'єр, де ми з тобою та багатьма іншими будемо видобувати мармур.