— Спробуйте розібратися в ситуації. Ваш самообман — звичайна річ для солдата. Це спроба втекти від реальності у світ фантазії, щоб уникнути нестерпної ситуації. Тверезо оцініть факти, джентльмени.
— Це ти тверезо оціни факти! — заволав Грегор. — Або я розберу тебе по гвинтику!
— Погрози мене не турбують, — почав човен безтурботно. — Я розумію, що вам довелося пережити. Можливо, ваш мозок постраждав від впливу отруйної води.
— Отруйної? — закашлявся Грегор.
— З погляду дромійців, — нагадав йому Арнолд.
— У разі крайньої потреби, — вів далі рятувальний човен, — я маю у своєму розпорядженні засоби для операцій на мозку. Це, звісно, крайній захід, але ми на війні, тому для ніжності немає часу.
Відкинулася панель, і приятелі змогли побачити набір блискучих хірургічних інструментів.
— Нам уже краще, — поспішно заявив Грегор. — Цей гизель виглядає дуже апетитно, чи не так, Арнолде?
— Смакота! — здригнувшись, процідив Арнолд.
— Свого часу я переміг у загальнонаціональних змаганнях з приготування гизелю, — повідомив човен із зрозумілою гордістю. — Усе для наших доблесних захисників. Спробуйте трохи.
Грегор набрав жменю глини з оливою, причмокнув губами й сів на підлогу.
— Дуже смачно! — сказав він, сподіваючись, що внутрішні датчики човна не настільки чутливі, як зовнішні.
Очевидно, так воно й було.
— Чудово, — сказав човен. — Зараз я прямую до острова. І обіцяю, що за кілька хвилин ви почуватиметеся краще.
— Яким чином? — запитав Арнолд.
— Температура всередині каюти нестерпно висока. Дивно, як ви досі не втратили свідомості. Будь-який інший дромієць цього б не витримав. Потерпіть ще трохи, і я опущу її до норми — двадцять нижче нуля. А зараз для підняття духу я виконаю наш Національний гімн.
Повітря наповнилося огидним ритмічним скрипом. Хвилі розбивалися об борти рятувального човна, що на повній швидкості мчав до острова. За кілька хвилин у каюті стало помітно прохолодніше.
Грегор стомлено заплющив очі, намагаючись не звертати уваги на холод, що починав сковувати кінцівки. Його хилило на сон. Треба мати особливий талан, щоб замерзнути всередині божевільного рятувального човна. Ось що трапляється з тими, хто купує прилади, налаштовані на те, щоб доглядати за іншими, делікатні людиноподібні калькулятори, надчутливі емоційні машини.
У напівсні він міркував, чим усе це закінчиться. Йому наснилася гігантська лікарня для механізмів. Довгим білим коридором два лікарі-роботи тягли машинку для підстригання трави. Головний кібернетичний лікар питав: «Що трапилося з цією хворою?» І асистент відповідав: «Зовсім з'їхала з глузду. Вважає себе гелікоптером». «Ага... — співчутливо вимовив головний. — Манія польоту! Шкода. Симпатична дівчинка». Асистент кивнув: «Переробилася. Надірвалася на жорсткій траві». Машинка для підстригання захвилювався: «Тепер я міксер для збивання яєць!» — хихикнула вона.
— Прокинься! — сказав Грегорові Арнолд, цокочучи зубами. — Треба щось робити.
— Скажи йому, нехай увімкне обігрівач, — сонно сказав Грегор.
— Нічого не вийде. Дромійці живуть при двадцятьох нижче нуля. А ми — дромійці.
Двадцять нижче нуля, і ніяких розмов.
На трубах системи охолодження, що проходили по периметру каюти, швидко наростав шар снігу. Стіни вкрилися памороззю, ілюмінатори обмерзли.
— У мене є ідея, — обережно сказав Арнолд. Він кинув погляд у бік пульта керування і щось швидко зашепотів на вухо Грегорові.
— Треба спробувати, — сказав Грегор.
Вони підвелися на ноги. Грегор узяв каністру й рішуче попрямував до протилежної стіни каюти.
— Що ви збираєтесь робити? — різко спитав човен.
— Хочемо трохи розім'ятися. Солдати Дрома завжди повинні бути у бойовій формі.
— Це вірно, — вимовив човен, але в його голосі вчувався сумнів.
Грегор кинув каністру Арнолдові. Криво посміхнувшись, той відпасував її назад.
— Поводьтесь обережно з цією посудиною, — застеріг човен, — у ній — смертельна отрута.
— Ми дуже обережні, — сказав Грегор. — Каністру буде доставлено у штаб. — Він знову кинув її Арнолдові.
— Штаб використає її вміст проти хгенів, — сказав Арнолд, повертаючи каністру Грегорові.
— Справді? — здивувався човен. — Цікава ідея. Нове використання.
У цей момент Грегор запустив важкою каністрою в трубу охолодження.
Труба тріснула, і рідина полилася на підлогу.
— Поганий удар, друже, — сказав Арнолд.
— Що я наробив! — вигукнув Грегор.