Едмондсон і Арслер скуштували його в дев'яносто третьому. Це було безсумнівно. Інші теж замовляли його, оформивши заявки на свої дорогоцінні золоті жили. Принаймні так казали люди.
Але чи існує він насправді? Чи є взагалі такий коктейль — «Особливий старательський»? Чи доживе Морисон до того, щоб побачити це веселкове диво, вище дзвіниці, більше будинку, дорожче, ніж сама золотоносна порода?
Звісно, доживе! Адже його вже майже видно...
Морисон змусив себе прокинутись. Настав ранок. Він ледве виповз із печери назустріч сонячному світлу.
До полудня він шкутильгав і повз на південь; його супроводжували вовки, а над головою кружляли крилаті хижаки. Він розгрібав пальцями каміння й пісок. Довкола було повно слідів золота. Багатих слідів!
Але де ж у цій Богом забутій пустелі ховається золотоносна порода?
Де? Йому було майже все одно. Він крок за кроком просував уперед своє спечене сонцем, пересохле тіло, зупинившись лише раз для того, щоб відлякнути пострілом вовків, які підійшли надто близько.
Залишилося чотири патрони.
Йому довелося вистрілити ще раз, коли шуліки, яким набридло чекати, почали пікірувати йому на голову. Влучним пострілом прямо у зграю він підстрелив одразу двох птахів. Вовки почали гризтися через них. Морисон, майже нічого не бачачи, поповз уперед і упав з гребеня невисокого стрімчака.
Падіння не було небезпечним, але падаючи, він випустив з рук револьвер. Перш ніж Морисон його знайшов, вовки кинулися на нього. Врятувала його лише їхня жадібність. Поки вони гризлися між собою, він встиг відкотитися вбік і схопив револьвер. Два постріли розігнали зграю. Тепер у нього залишився останній патрон.
Доведеться зберегти його для себе — він надто втомився, щоб рухатись далі.
Морисон упав на коліна. Сліди золота тут були ще багатшими. Фантастично багатими. Золото десь зовсім поруч...
— Чорт мене забирай, — вимовив Морисон.
Розщілина, в яку він упав, була виходом золотоносної породи.
Морисон підняв із землі камінчик. Навіть у необробленому вигляді він весь світився глибоким золотим блиском -усередині виблискували яскраві червоні й пурпурні цятки.
«Перевір, — сказав собі Морисон. — Не треба помилкових тривог, міражів і обманутих сподівань. Перевір».
Руків'ям револьвера він відколов шматочок каменя. На вигляд це була справжня золотоносна порода. Він дістав свій набір для аналізів і капнув на камінь білим розчином. Розчин спінився й позеленів.
— Золотоносна порода, точно! — сказав Морисон, озираючись на блискучі схили яру. — Еге, та ми забагатіли!
Він витяг телефон і тремтячими пальцями набрав номер Крендела.
— Максе! — вигукнув він. — Я знайшов! Знайшов справжнє родовище!
— Мене звати не Макс, — сказав голос у телефоні. -Що?
— Моє прізвище Боярд, — сказав голос. Екран засвітився, і Морисон побачив видовжене жовтувате обличчя з тонкими вусиками.
— Вибачте, містере Боярд, — сказав Морисон, — я, напевно, не туди потрапив. Я телефонував...
— Не має значення, куди ви телефонували, — сказав містер Боярд. — Я дільничний наглядач Телефонної компанії Венери. Ви заборгували за два місяці.
— Тепер я можу сплатити, — посміхаючись, заявив Морисон.
— Чудово, відповів містер Боярд. — Щойно ви це зробите, ваш телефон знову буде ввімкнений. Екран почав гаснути.
— Зачекайте! — вигукнув Морисон. — Я заплачу, як тільки дістануся до вашого офісу! Але спершу мені треба зробити один дзвінок. Лише один, для того щоб...
— У жодному разі, — рішуче відповів містер Боярд. -Після того як ви оплатите рахунок, ваш телефон буде негайно ввімкнений.
— Але в мене гроші тут! — сказав Морисон. — Тут, із мною.
Містер Боярд помовчав.
— Гаразд, це трохи незвично, але я гадаю, ми можемо надіслати до вас спеціального робота-кур'єра, якщо ви готові оплатити додаткові витрати.
— Згоден!
— Гм... Це не вписується у наші правила, але я гадаю... Де гроші?
— Ось, — відповів Морисон. — Впізнаєте? Це золотоносна порода!
— Я вже втомився від цих фокусів, які ви, старателі, вічно намагаєтеся нам улаштувати. Показуєте жменю камінців...
— Але це справді золотоносна порода! Невже ви не бачите?
— Я державний функціонер, а не ювелір, — відповів містер Боярд. — Я не можу відрізнити золотоносної породи від золотарника.
Екран згас.