Зграя із гавканням та гарчанням кинулася на нього. Діксон прицілився у найближчого хижака й вистрілив.
Зброя ледь чутно загула. Перед ним на відстані ста метрів частина лісу просто зникла.
Це був перший в історії постріл з першого дезінтегратора.
Промінь з його дула діаметром менше дюйма віялом розходився до чотириметрової ширини. У лісових хащах на рівні пояса утворився порожній простір конічної форми довжиною у сто метрів. У ньому не лишилося нічого. Дерева, комахи, рослини, кущі, дикі собаки, метелики -усе зникло. Гілки, що звисали згори, там, де їх зачепив промінь, були зрізані, наче гігантською бритвою.
За оцінкою Діксона, він щойно знищив принаймні сім собак. Сім тварин за півсекунди! І ніяких проблем з відхиленням та траєкторією, як при стрільбі з нарізної зброї. Не треба перезаряджати, запасу енергії у дезінтеграторі вистачить на вісімнадцять годин неперервної роботи.
Ідеальна зброя!
Він обернувся і пішов далі, поклавши важкий дезінтегратор у кобуру.
Настала тиша. Лісові мешканці осмислювали новий досвід. За кілька секунд вони оговталися від несподіванки. Блакитні й помаранчеві дереволази знову захиталися на гілках у нього над головою.
Стерв'ятник у небі опустився нижче, біля нього звідкись з'явилося ще кілька чорнокрилих птахів. А в кущах знову почулося гарчання диких собак.
Вони не відмовилися від переслідування. Діксон чув, як хижаки перебігають у заростях по обидві сторони від нього, ховаючись за листям.
Він знову дістав дезінтегратор. Невже вони насміляться спробувати ще раз? Вони насмілилися.
За його спиною з кущів вистрибнув сірий плямистий пес.
Дезінтегратор загув. Собака розчинився на льоту -навколо ледь ворухнулося листя, коли повітря заповнювало вакуум, що утворився.
Ще один пес кинувся на Діксона, і він, трохи насупившись, його знищив. Не можна сказати, щоб ці звірі були аж такими дурними. То чому ж вони ніяк не зрозуміють, що проти нього та його зброї вони безсилі? По всій Галактиці живі істоти швидко зрозуміли, що озброєної людини слід остерігатися. А ці?
Ще три собаки з різних сторін без попередження кинулися на нього. Діксон увімкнув режим неперервної імпульсної стрільби й зрізав їх одним помахом руки, немов косою.
Здійнявся пил, повітря заповнило вакуум.
Він прислухався. Гарчання лунало по всьому лісі. Нові й нові зграї собак збігалися, щоб урвати свою частину здобичі.
Чому вони не бояться?
Раптом він усе зрозумів. Вони не бояться, бо не бачать чого боятися!
Дезінтегратор знищує їх швидко, акуратно й тихо. Собаки, які потрапили під промінь, переважно просто зникають. Вони не вищать в агонії, не виють і не гарчать.
А головне — не чути звуку пострілу, якого вони могли б злякатися, не пахне порохом, не клацає затвор, досилаючи новий патрон...
«Напевно, їм просто не вистачає розуму, аби усвідомити, що саме їх убиває, — подумав Діксон. — Мабуть, вони просто не розуміють, що відбувається, і вважають, що я беззахисний».
Він прискорив крок. «Жодної небезпеки немає, — нагадав він сам собі. — Хоч вони й не розуміють, що ця зброя смертоносна, від цього вона не стає менш убивчою. Але все одно він наполягатиме, щоб у новій моделі вбудували якийсь шумовий пристрій. Напевно, це неважко, а зі звуком постріл буде переконливішим».
Тепер осміліли й дерево лази — вони, ощиривши зуби, розгойдувалися майже на рівні його голови. «Теж, мабуть, хижаки», — вирішив Діксон і, увімкнувши імпульсний режим, вирізав величезні прогалини у кронах дерев.
Дереволази здійняли вереск і поховалися. На землю посипалося листя й гілки.
Навіть собаки на мить замовкли.
Діксон задоволено посміхнувся й у ту саму мить опинився на землі, притиснутий довгим стовбуром, який промінь дезінтегратора перерізав біля кореня. Удар прийшовся на ліве плече.
Зброя випала з рук Діксона й упала за три метри від нього, продовжуючи нищити навколишні кущі. Диксон виповз з-під гілля й кинувся до зброї, але її вже встиг схопити один із дереволазів.
Діксон кинувся на землю. Тварина, торжествуючи, вимахувала на всі боки дезінтегратором. На землю падали гігантські дерева, а повітря потемніло від падаючого листя й галуззя, земля вкрилася глибокими борознами.
Промінь дезінтегратора перерізав стовбур дерева, біля якого щойно стояв Діксон, і зборознив землю біля самих його ніг. Діксон відскочив убік і ледве ухилився від наступного пострілу, який мало не зніс йому голову.