Він щось кричав, але накривка була щільно загвинчена, і жоден звук не проникав назовні.
Я знайшов формулу в бібліотеці, — пояснив демон. — Ледь не очманів, коли вона подіяла. Розумієш, я завжди був тверезим бізнесменом і не визнаю цієї надприродної туфти. Але факт залишається фактом. Хай там як, я зачаклував цього демона. — Він ткнув кістлявою рукою у бік сулії. — Але він нізащо не хоче розщедрюватися. Довелося запхати його у пляшку.
Холодильний демон полегшено зітхнув, помітивши посмішку Артура. Вона була рівнозначна скасуванню смертного вироку.
— Навіщо мене у пляшку, — вів далі холодильний демон, — у мене дружина і троє дітей. Знаєш, як це буває. У нас зараз криза у страховій справі й таке інше. Я не наберу п'яти тонн драсту, навіть якщо мені дадуть на підмогу цілу армію. Але щойно я переконаю цього демона...
— Про драст не турбуйся, — перервав його Артур. -Забери лише цього демона із собою. І дбайливо зберігай. Звісно, у пляшці.
— Це можна, — запевнив синьокрилий страховий агент. — А як ми вирішимо із драстом...
— Забудь, — поблажливо промовив Артур. Зрештою, ми, страхові агенти, повинні допомагати один одному. — А ти теж займаєшся пожежами й крадіжками?
— Ні, я працюю по нещасних випадках, — відповів страховий агент. — Але знаєш, я думаю...
У пляшці не тямився від люті й сипав жахливими прокльонами Нельзевул, а два страхові агенти безтурботно обговорювали тонкощі своєї справи.
Те саме, але вдвічі більше
У Нью-Йорку дзвінок у двері завжди лунає саме в ту мить, коли ви зручно вмостилися на дивані, щоб трохи подрімати. Справді сильна особистість, людина мужня й упевнена в собі скаже: «До біса всіх, мій будинок — моя фортеця, а телеграму можна підсунути під двері». Але якщо ви схожі за характером на Едельштайна, то подумаєте, що, очевидно, блондинка з квартири 12С прийшла позичити молотого перцю. Або, можливо, якийсь божевільний продюсер вирішив зняти фільм за листами, що їх ви надсилаєте матері до Санта-Моніки. (Власне, чому б і ні? Адже вони часом знімають фільми й за значно гіршими матеріалами?)
Однак цього разу Едельштайн твердо вирішив не реагувати на дзвінок. Лежачи на дивані із заплющеними очима, він голосно вимовив:
— Я нікого не чекаю.
— Я знаю, — відгукнувся голос по той бік дверей.
— Мені не потрібні енциклопедії, щітки й сухі сніданки, — сухо повідомив Едельштайн. — Що б ви мені не запропонували, в мене це вже є.
— Послухайте, — відповів голос. — Я нічого не продаю. Я хочу вам дещо дати.
Едельштайн посміхнувся тонкою сумною посмішкою мешканця Нью-Йорка, котрому добре відомо: коли вам приносять у дарунок пакет, на якому не стоїть позначка: «Накладний платіж-20 доларів», то це означає, що гроші з вас сподіваються виманити якимось іншим способом.
— Приймати будь-що безкоштовно, — сказав Едельштайн, — я тим більше не можу собі дозволити.
— Але це справді безкоштовно, — підкреслив голос за дверима. — Я маю на увазі, що це нічого не коштуватиме вам ані зараз, ані згодом.
— Мене це не цікавить! — заявив Едельштайн, захоплюючись твердістю свого характеру.
Голос не відгукнувся. Едельштайн вимовив:
— Якщо ви й досі тут, то, будь ласка, ідіть.
— Шановний містере Едельштайн, — м'яко промовив голос за дверима, — цинізм — це просто одна з форм наївності. Мудрість — це проникливість.
— Він ще буде мене вчити, — звернувся Едельштайн до стіни.
— Гаразд, — сказав голос, — забудьте про все, що сталося й залишайтеся зі своїм цинізмом і расовими упередженнями. Зрештою, мені це теж не потрібно.
— Хвилиночку, з чого ви взяли, що я расово упереджений? — запитав Едельштайн.
— Не треба робити з мене дурня, — сказав голос. — Якби я збирав гроші для юдейської церкви Гадаса або продавав ізраїльські облігації, ви поставилися б до мене зовсім інакше. Але я такий, як є, тож вам доведеться змиритися з моїм існуванням.
— Не так швидко, — сказав Едельштайн. — Наскільки я розумію, ви — просто голос по той бік дверей. Ви можете виявитися католиком, адвентистом сьомого дня або навіть юдаїстом.
— Ні, ви знали, — відповів голос.
— Містере, присягаюся...
— Не має значення. Мені часто доводилося стикатися з чимось подібним. До побачення, містере Едельштайн.
— Зачекайте, — буркнув Едельштайн.
У душі він лаяв себе останніми словами. Скільки разів потрапляв у пастки, які закінчувалися, наприклад, купівлею за 10 доларів ілюстрованого двотомника «Сексуальна історія людства», що його, як зауважив друг Манович, можна придбати в першій-ліпшій книжковій крамниці за $2,98!