— Не намагайтеся форсувати події.
— Тільки не це! Нам не можна втратити вас.
— Яку сенсаційну статтю можна буде написати!
— Разом чи кожний окремо зі свого погляду і за своєю спеціалізацією?
— І те й інше. Все одно буде замало. Вони тільки й говоритимуть про...
— Де тут ванна? — запитав Меєр. Лікарі перезирнулися.
— Навіщо?
— Замовкни, ідіоте. Сюди, сер. Дозвольте я відчиню вам двері.
Меєр пройшов за ними, всім єством відчуваючи легкість від пересування на чотирьох ногах. Коли він повернувся, лікарі бурхливо обговорювали технічні аспекти операції.
— ...Ніколи не повториться, навіть за мільйон років.
— Не можу з тобою погодитись. Усе, що можна зробити раз...
— Облиш свою філософію, хлопче. Ти чудово знаєш, що це унікальна комбінація випадкових чинників — нам просто пощастило.
— Можеш повторювати скільки хочеш. Деякі біоелектричні зміни...
— Він повернувся.
— Йому не варто багато ходити. Як почуваєшся, друзяко?
— Я не друзяка, — прогарчав професор Меєр. — А за віком міг би бути вашим дідусем.
— Вибачте, сер. Мені здається, вам краще лягти.
— Так, — промовив професор Меєр. — Я ще надто слабкий. У голові паморочиться...
Кент підняв його й поклав на кушетку.
— Так краще?
Вони обступили його кільцем, поклавши руки один одному на плечі. Вони посміхалися і дуже пишалися собою.
— Ми можемо ще щось для вас зробити?
— Лише скажіть, і ми принесемо...
— Ось я налив у блюдце води.
— Ми залишили пару бутербродів біля вашої кушетки.
— Відпочивайте, — ніжно казав Касиді.
Потім він мимоволі погладив професора Меєра по видовженій, вкритій атласною шерстю голові. Фелдман вигукнув щось нерозбірливе.
— Я забув, — зніяковіло вибачився Касиді.
— Нам треба стежити за собою. Адже він — людина.
— Звісно, я знаю. Просто я втомився... Розумієте, він так схожий на собаку, що мимоволі...
— Забирайтеся звідси! — наказав Фелдман. — Забирайтесь! Усі!
Він виштовхав їх із кімнати й повернувся до професора Меєра.
— Можу я що-небудь для вас зробити, сер?
Меєр спробував заговорити, підтвердити свою людську сутність, але слова давалися через силу.
— Це ніколи не повториться, сер. Я впевнений. Ви ж... ви ж професор Меєр!
Фелдман швидко вкрив ковдрою тремтяче тіло Меєра.
— Усе гаразд, сер, — промовив він, намагаючись не дивитися на тремтячу тварину. — Головне — це інтелект! Мозок!
— Певна річ, — погодився професор Меєр, видатний математик. — Але я думаю... не могли б ви мене ще раз погладити?
Привид V
— Читає нашу вивіску, — сказав Грегор. Його худе видовжене обличчя знову припало до вічка, влаштованого у дверях офісу.
— Дай поглянути, — сказав Арнолд. Грегор відштовхнув його.
— Збирається постукати... Ні, передумав. Іде геть.
Арнолд повернувся до свого письмового столу й почав розкладати черговий пасьянс. Грегор усе ще дивився у вічко.
Вони врізали вічко у двері від нічого робити через три місяці після того, як заснували своє партнерство й винайняли офіс. З того часу «ААА Ейс Міжпланетна служба оздоровлення довкілля» не отримала жодного замовлення, дарма що в телефонному довіднику, завдяки своїй оригінальній назві, фірма значилася першою. Оздоровлення природного середовища на різних планетах — давній і поважний бізнес — останнім часом монополізували дві великі корпорації. Ця обставина істотно ускладнювала життя новій невеликій фірмі, створеній двома молодими людьми, що мали багато ідей і купу неоплаченого лабораторного обладнання.
— Він повертається, — вигукнув Грегор. — Швидко, зроби вигляд, що ти страшенно заклопотаний і дуже поважний.
Арнолд згріб карти в шухляду столу й ледве встиг застебнути останній ґудзик білого лабораторного халата, як у двері постукали.
Відвідувач виявився невисоким лисим чоловіком з виразними слідами втоми на обличчі. Він підозріливо розглядав компаньйонів.
— Це ви займаєтесь оздоровленням природного середовища на планетах?
— Саме так, сер. — Грегор відклав убік стос паперів і потис вологу долоню відвідувача. — Мене звати Річард Грегор. А це — мій партнер, доктор Френк Арнолд.
Арнолд, дуже серйозний і поважний у своєму білому халаті та темних окулярах у роговій оправі, мимохідь кивнув і знову почав розглядати на просвіт старі пробірки, в яких уже давно випав осад.