— Ще ні.
— Ти впевнений, що він пройде у ворота твого подвір'я? Було б…
43
Решту дня ми втішали Ксав'є. Це називається несподіваною неприємністю. Навіть без корпусу автомобіль не пролізе. Є лише три рішення: розширити ворота — а це нереально; розпиляти машину — але таким чином можна завдати їй непоправної шкоди; або евакуація вертольотом. Можемо також покликати фей і гномів, але ніхто цього не запропонував. Ксав'є був такий розлючений сам на себе, що ми вже подумали зібрати гроші, щоб оплатити вантажний вертоліт. Рік намагався розрадити Ксав’є і навіть був готовий докласти всіх зусиль, щоб забезпечити повітряну евакуацію.
У понеділок зранку я спробувала до нього додзвонитися, але у Ксав'є ввімкнений автовідповідач. Він, мабуть, пережив страшну ніч. Мені стало соромно, що я так добре виспалася. Щовечора люди поділяються на дві великі категорії: ті, що сплять, як немовлята, та ті, що на ранок прокидаються з мішками під очима. Кожен протягом життя по черзі переходить з одного табору в інший. Ця ніч у бідолашного Ксав'є виявилася безсонною.
Дорогою додому Рік сказав, що ми можемо побачитися за кілька днів. Тож я знову чекаю. Я не наважуюся взяти ініціативу у свої руки.
Цього разу я запакувала солодощі для мадам Рудан у пластикову коробку, тож двері лікарняного ліфта більше не зашкодять моїм малятам — не вірю, що я таке сказала.
Вона сиділа на ліжку, одягнена в одну з нічних сорочок, що я дала медсестрі.
— Добрий день, Жулі!
Здається, вона рада мене бачити.
— Добрий день, мадам Рудан. Ви не дивитеся телевізор?
— Це твій час, тож я вимкнула й чекала на тебе.
— Маєте чудовий вигляд.
— Я щаслива, що ти прийшла. Ти бачила? Вони дали мені гарну нічну сорочку. І засоби особистої гігієни теж. Там навіть парфуми є.
— Чудово.
Я бачу, що вона спостерігає за моєю реакцією. Щоб змінити тему, я показую їй нові помідори і фрукти.
— Скоро достигне горох.
— Він буде для тебе. Медсестри мені забороняють дедалі більше й більше.
Вона показує мені сліди від уколів на руці.
— Кажуть, що це менше втомлює організм, якщо я харчуюся в такий спосіб. То як там у пекарні? Твій злий клієнт повернувся?
— Він приходить щодня.
— Не дозволяй йому себе ображати.
— Ми працюємо у сфері послуг, тож не маємо права нічого казати. Клієнт завжди має рацію.
— Можеш мені повірити: люди поводяться так, як ми їм це дозволяємо.
— Моя бабуся могла теж так сказати.
— А з Ріком?
Я їй усе розповіла. Зізнаюся, що мені полегшало. Знаю, що вона мене не засуджуватиме. Ми добре повеселилися. Поговорили про її сад, вулицю, квартал і навіть про міський парк, звідки вона вивезла чимало землі для своєї грядки. Вона швидше втомилася, ніж останнього разу. Мені це не подобається. Я не хочу, щоб це був ще один знак.
Ті, хто стверджує, що ми не можемо робити кілька речей водночас, помиляються. Я саме слухала, як мадам Рудан розповідає мені про міський парк, як раптом мене осяяло. Дещо спало на думку. Точно. Я знаю, як витягти автомобіль Ксав’є!
44
— Ксав’є, відчини! Це я, Жулі.
Я знову тарабаню по дверях його квартири. Чую шум.
— Не замикайся так. Мені потрібно щось тобі сказати.
Шум у замку, прочинилися двері. У Ксав'є нікудишній вигляд.
— Можливо, я знаю, як витягти твій автомобіль.
— То ти, мабуть, геній, тому що це неможливо.
— Ось послухай, Ксав'є!
Я заходжу до квартири. Тут не так усе поскладано, як у Ріка. Телевізор увімкнений, на дивані розсипані чіпси. Скручений комбінезон механіка валяється в кутку.
— Я б хотіла піти дещо подивитися у твоєму гаражі. Просто зараз.
Він спустошив стакан не знаю з чим і забурмотів:
— Я знаю ширину моєї тачки. Воріт також. Нічого не вдієш. Крапка.
— Річ не в цьому. Будь ласка, ходи зі мною в гараж. Зрештою він погодився. Відкрився засув, і перед нами з’явився його монстр, який причаївся в темряві, наче великий хижак, що вирішив померти у своїй клітці. Я квапливо підходжу до затильної стінки. Оглядаю, стаю навшпиньки. Цегла.
— Ксав’є, ти готовий зайнятися ремонтними роботами, щоб звільнити КСАВ-1?
— Що ти надумала?
— Позаду цієї стіни — міський парк. Якщо ми зламаємо цю стінку й демонтуємо огорожу за нею, то потрапимо на велику бічну алею. Ми можемо витягти твій автомобіль через парк.
— Ти збожеволіла?
— Уявімо, що я цього не почула. Подумай.
Він підходить до стіни.
— Ти говориш, що з іншого боку лише паркан?
— Я щойно це перевірила. Він закріплений на двох стовпах, які можна легко демонтувати. Ми розкручуємо, проходимо, ставимо на місце — і все готово!