У п'ятницю, напередодні ввечері, я йду подивитися, як хлопці руйнують стіну. Перетинаю подвір'я, насвистуючи, щоб не викликати підозр. Мене переповнюють неймовірні відчуття. Двері до майстерні зачинено. Наближаючись, чую приглушені постукування, але нічого такого, що могло б викликати підозри. Стукаю у двері вигаданим таємним кодом. Це Ксав'є так захотів. Він надто дорожить цією операцією. Зрештою, це його болід, а ми його команда. Це те, про що він завжди мріяв.
Мені відчиняє Рік. На ньому футболка, у руках зубило. Він так швидко зачиняє двері, що ледь не травмує мене. Таке враження, що він зараз запитає, чи за мною ніхто не стежив. Ці хлопці — великі діти…
У гаражі тривають роботи. Ксав'є накрив свою машину брезентом. На підлозі розстелено ганчірки, щоб приглушити шум від падіння цегли. Стіну руйнує Жан-Мішель, бойфренд Соні, а Ксав'є з колегами підбирають цеглу.
Рік коментує:
— Ми тут не відпочиваємо.
Жан-Мішель одягнений у чорний бойовий костюм, як у фільмі про кунг-фу. Він видихає, перш ніж нанести удар, і в мене таке враження, що він вітається з цеглинами, які падають. Він милий…
Я запитую:
— Ви встигаєте?
Ксав'є звіряється з годинником.
— Ми завершимо за чотири години. Справа просувається повільно, бо я хочу зберегти цеглу, щоб відбудувати потім стіну. Ріку, твоя черга.
Жан-Мішель передає Рікові кувалду. Він слабший за свого поплічника ніндзю, але береться з охотою. Його удари точні. Він гарний, коли працює. На деякий час я навіть забула місію агента ЖТ.
Мені подобається така атмосфера: великі ліхтарі освітлюють приміщення, точні удари молота, Ксав’є, який старанно відчищає цеглини від цементу. Ми наче у фільмі про війну, у якому герої повинні втекти з ворожої фортеці, прориваючи тунель…
За десять хвилин настає черга колеги Ксав'є. Рік відпочиває. У його волоссі повно цементного пилу. Він наближається. Його плечі виблискують, а руки здаються ще сильнішими. Ви подумаєте, що я тільки те й роблю, що шукаю в ньому щось гарне, та це правда. Якщо одного дня я знайду в ньому щось некрасиве, то скажу вам про це.
46
Вечір суботи. Залишається одна година. На цьому етапі я переконана, що це найзухваліший і найдурніший учинок у моєму житті. Перш ніж розпочати операцію, усі учасники мають трішки поїсти. Я принесла тістечка — хай такого й не показують у фільмах про війну. Дивна атмосфера. Дехто із членів команди КСАВ-1 навіть не знайомі між собою.
Ксав'є показує Софі, як користуватися рацією. Рік, укотре, обговорює етапи операції з колегами, тоді як Жан-Мішель застиг у чудернацькій позі. Він пов'язав свою бойову стрічку. Соня жере його очима.
Ксав’є завершує інструктаж із Софі. Та підходить до мене:
— Аж не віриться, що це ти придумала цей ненормальний план.
— Тобто?
— Я тебе попереджаю: якщо нас спіймають, я скажу, що ти мене напоїла.
— Та тобі варто буде розповісти їм що завгодно. Вони тобі повірять.
— Ти жорстока.
— Готова?
— Ти усвідомлюєш, що робиш?
— Ні, я запрограмувала ввімкнення свідомості через дві години.
Я підводжуся:
— Друзі, час настав.
«Боже мій, яка нікчемна фраза. Я передивилася фільмів…»
Майже ніч. Усе спокійно.
— Команда «Радар», усі готові?
— Спостереження за будинком: на місці. Усе чисто.
— Спостереження за міським садом: на місці. На горизонті чисто.
— Спостереження за вулицею: го… жод… лем.
— Софі, якщо ти хочеш, щоб ми тебе зрозуміли, потрібно тримати пальці на кнопці.
— Що ж я за дурепа!
— Ось, чудово, усі тебе почули. Команда «Гвинт» на місці?
— Готові.
Ксав’є глибоко вдихає, щоб заспокоїтися. Таке враження, що його життя на кону. Я разом із ним у гаражі. Це ми заведемо двигун. Стіна вщент розвалена, видніється паркан. Щойно прохід буде відкрито, Ксав'є сяде за кермо КСАВ-1 і рушить.
Він бере рацію:
— Увага, розпочинаємо операцію.
— Відбій, відбій! — втручається Софі.— Наближаються люди. Що їм тут треба?
— Повідомте нам, щойно вони підуть, — відповідає Ксав’є, він дедалі напруженіший.
Секунди тривають вічність. Якщо спіймають хоча б одного з нас, то змусять видати імена спільників. Я ніколи не здам Ріка. Вони можуть залякати Жад, а я нічого не скажу. Краще померти.
Затріщала рація. Голос Софі:
— Вони пішли, шлях чистий.
— Якщо чисто у всіх, то розпочинаємо.