Голос Сари лунає в гучномовці. Вона піднялася на сцену й тримає мікрофон, який приготували для виступу співака на цей вечір. Стів поруч із нею. Вони чудова пара. Граціозно змахнувши рукою, Сара показує на небо:
— Літо від нас іще не пішло. Я така щаслива вас усіх тут бачити: тата, маму, мого молодшого брата, сім’ю Стіва, а також його близьких, які подолали таку довгу дорогу сюди.
Оплески.
— Я також хочу сказати кілька слів моїм подругам, з якими мені пощастило розділити стільки приємних вечорів. Одружившись, я втрачу свій абонемент у наш дивовижний клуб, але сподіваюся, що ви дозволите мені відвідувати вас.
Оплески й вигуки.
— Я всім вам бажаю пережити таке саме щастя, яке ми відчуваємо сьогодні зі Стівом.
Вона така зворушлива. Стів бере мікрофон, виймає з кишені складений аркуш паперу:
— Добрий вечір. Я ще не дуже добре говорити французькою, але радий. Друг Сари допоміг мені написати цей текст. Я не дуже добре зрозуміти, але якщо казати щось не добре, то вибачте.
Він повертається до своєї дружини:
— Я вперше побачив тебе під час пожежі. Ти запалила вогонь у моєму серці. І я приїхав сюди, щоб бути поруч із тобою.
Я бачу, як у декого на очі навертаються сльози.
— Я тут для того, щоб зробити тобі дітей великим пожежним шлангом…
Сара вириває в нього аркуш, вираз її обличчя змінюється з блаженного на підозрілий. Вона злегка посміхається публіці, яка заходиться від сміху.
— Хто допомагав Стіву писати промову? Я хочу ім'я винного!
Коли Сара проводить розслідування, французький пожежник перекладає нареченому. Брат Сари, Френк, урешті зізнається під оплески публіки. Посміхаючись, Стів подає знак своїм співвітчизникам, які підхоплюють його й починають підкидати.
Свято розпочинається так, як задумав Френк. Гарна погода, келихи із шампанським міняться на сонці, ті, хто не знав одне одного, познайомилися, і Рік поруч зі мною. Австралійці вже розпалюють величезне барбекю, як цього забажав Стів. Усі зібралися, і це мав бути чудовий вечір. Якби не витівки Жад.
55
Якщо я й винна, то лише в одному: я погано пильнувала за Жад, тому що весь час провела з Ріком. Ми вже знали, що вона не вміє пити, але й не підозрювали, що може вигадати її божевільна уява.
Перша тривога пролунала пополудні, коли Сара хотіла зібрати всіх подружок, щоб сфотографуватися. По одній вона представила нас своїм батькам і родичам Стіва. Ті австралійці й справді не дуже вродливі. Та ми б і не звернули уваги, якби їхній дорослий син не був таким красенем. Контраст був очевидним.
Коли Жад опинилася навпроти батька нареченого, вона простягла до нього спітнілу долоню, вражена його рубцюватим та зморшкуватим обличчям і пласким лисим черепом. Вона широко розплющила очі та здивовано промовила:
— Інопланетна істото, ти тут! Я така щаслива, що ти залишилася на Землі. Хочеш зателефонувати додому?
Вона простягла йому свій мобільний. Потім намагалася обійняти батька Стіва. На щастя, втрутилася Софі, а Лена своїми силіконовими грудьми змусила її позадкувати на метр. Нам пощастило, що батько не говорить французькою. Ми переконали його, що Жад була збентежена його схожістю з дядьком, якого вона нещодавно поховала і який залишив їй свій телефон. Це була не моя ідея.
Нам слід було дійти висновку й установити за Жад постійний нагляд. Але, врешті, і так було чим зайнятися, окрім як спостерігати за витівками ненормальної. Ми з Ріком, наприклад, намагалися бути корисними. Я була за стійкою з напоями, а він на барбекю. З мого посту я бачила, як він розпалював вогонь з іншими чоловіками.
Сара прийшла по воду. Я налила їй і щиро привітала з одруженням.
— Ти незрівнянна, і прийом просто фантастичний. Я ще ніколи не бачила такого вдалого весілля.
— Дякую.
Вона залпом випиває воду:
— Я вмирала від спраги. Потрібно всюди бути, але я така щаслива!
Раптом вона на мене розгублено дивиться: