Вони їли курку з рисом, і Тарасові страва видалася смачною, хоча його смак, звичайно, не був критерієм. Зрештою, гості з’їли все, що було на столі. Аленка випила свою склянку вина і розтанула, витягнула з шухляди сімейні альбоми, які дбайливо оправляла. Фотографував Тарас. Спочатку аналоговим фотоапаратом, на трьохсотому «кеноні», що його він купив у Катманду на Нью-Роуд, а тоді його цифровою версією. Відпустка у таборі спортивного товариства десь в Істрі, відпустка у Греції, куди вони їздили на темно-синій «шкоді», яка ледь трималася купи, похід на Триглав, куди їх потягнув Тарас, коли Мойці було шість років і де вони ночували у кам’яній западині під Кредарицею, у якій того ж дня мали зустріч ветерани війни за Словенію і Тарас уже після обіду мало не побився, бо однієї офіціантки було замало для п’яного товариства і ветерани почали чіплятися до Аленки.
— А що в нас тут? — сказала Аленка, витягнувши з шухляди пошарпаний зшиток, у якому були її фотографії з дотарасового часу. Тарас його ніколи не бачив. Коли вони почали зустрічатись, Аленка захотіла розповісти йому про одного з колишніх, але Тарас її зупинив.
— Я не хочу знати, гаразд? І якщо в тебе десь є заховані їхні фото, не показуй мені.
І коли Аленка витягнула той альбом, він підвівся і ввімкнув телевізор, мовляв, дивитиметься інформаційну передачу «Відлуння», яку, щоправда, ніколи не дивився.
О пів на одинадцяту молоді вийшли на... Бог знає на що, чогось випити, одне слово. Вони вийшли, мабуть, із полегшенням, і хоча діти пропонували їм піти з ними, Тарас і Аленка відмовились. Аленка побігла під душ, а Тарас за той час поприбирав зі столу. І коли він заклав у посудомийку тарілки, ножі й виделки, на дерев’яній поверхні залишився лише той пошарпаний зшиток. Тарас кинув його там, сів на диван перед телевізором, тоді знову встав, тоді сів за стіл і розгорнув папір, прислухаючись до шуму води у ванній. Погортав альбомчик. Народження Аленки, школа, лижі, знимка з першого причастя, Аленка в руках тримає велику свічку, сімейні світлини, Аленка-підліток, Аленка на морі, кілька порожніх кишеньок, Аленка-студентка, екскурсія з одногрупниками з медичного факультету. Вона стояла посередині в третьому ряді і сміялася в камеру. В неї була гарна усмішка, хоча вона весь час повторювала, що на фотографіях виходить жахливо. І там у куті, в другому ряді було знайоме обличчя. Д-р Прелц, чарівний викладач Прелц, з франтуватою борідкою і ледь кучерявим світлим, майже платиновим волоссям. Він не дивився в камеру, як інші, а наліво й угору. Не треба було бути криміналістом, аби здогадатися, на кого він дивиться і чому.
Розділ 17
Тарас прийшов на роботу о сьомій і відразу ж без жалю зателефонував ескортниці Барбарі, яка далі була недоступною, потім якийсь час упорядковував звіти про опитування. Закінчивши, розгорнув свій нотатник і уважно переглянув слова, там записані. Тарас прогортав нотатник до кінця, закрив, відклав на стіл, та відразу ж знову схопив його і став шукати деякі записи, іншою рукою понишпорив у купі звітів і витягнув один папірець, поклав його біля нотатника, дивився якийсь час на нього, відклав і відкинувся на спинку крісла. Так просидів якийсь час, тоді стенув плечима, підійшов до дошки і дещо на ній написав.
О восьмій він зателефонував секретарці «Салубріса» і здивувався, почувши у слухавці голос.
— О, пане інспекторе, ви сьогодні рано, — сказала вона.
Мабуть, розмова з директором зробила своє, принаймні обіцянка бути скромним. Приязнь секретарки — завжди добрий знак.
Тарас подякував їй за співпрацю...
— Я не можу знайти вашої Барбари.
Збентеження на протилежному боці, кілька секунд тиші, наче секретарка не може прийняти рішення.
— Ми також, — усе ж видушила вона. — Абонент не може прийняти виклик, так?
— Так.
— Ви дасте мені годину? Я спробую ще один спосіб.
Тарас погодився. Нехай вважають, що вони — союзники. Нічого поганого в цьому нема, поки йде на користь.
— На який номер вона зможе вам подзвонити?
Тарас продиктував номер свого мобільного телефону і попрощався, тоді глянув на годинник і набрав інший номер. Він налічив чимало гудків, поки там відповіли.
— Тарасе, якщо ти не можеш спати, це ще не означає, що інші теж мають із цим проблеми.