— Я б хотіла також працювати вихователькою в садку. Я вчуся тут, на педагогічному, — сказала дівчина, показавши кудись за спину Тіни, мабуть, у напрямку педагогічного факультету. — Я б хотіла працювати з дітками. Вони такі милі.
— А якою музикою ви займаєтесь?
— Ох, та я не займаюсь. Я б хотіла. Якою-небудь, мені все одно... Наприклад, такою, яку роблять «Модріяни» чи Ян Плестеняк. А вам подобається Плестеняк?
— Так, дуже, — відповіла Тіна.
— Ну, от бачите. Я не знаю дівчини, якій би він не подобався. А яка пісня? Ні, ні, не кажіть, давайте я вгадаю...
Дівчина стала наспівувати, і Тіна мусила визнати, що в Барбари геть непоганий голос: «Тієї ночі в номері сто два він моє серденько украв, у номері сто два писав на моїм тілі зранене ім’я». — Вона?
— Вона, ви вгадали. І пан Міхелич запропонував подбати про все необхідне?
— Саме так.
— І як ви з ним будете розраховуватися за допомогу?
— Я не буду з ним розраховуватися, в мене нема грошей.
Дівчина захихотіла, наче сказала щось смішне, взяла печиво, яке подали разом з кавою, вмочила його в напій, піднесла до рота і відкусила шматок — щонайменший, який могла.
— Мені цікаво, — сказала Тіна, якій більше не було незручно, — чи ви йому взамін запропонували сексуальні послуги? Я вас попрошу відповідати правдиво, бо ми і з ним поговоримо. Та все це залишиться між нами.
— Ага, ви це маєте на увазі, — вигукнула Барбара, мовби щойно зрозумівши запитання. Вона знову відкусила шматок печива, знову міліметровий. — Так, послуги.
— Ага, — мовила Тіна.
— Але не раніше, ніж мені виповниться вісімнадцять. В Бохині ми вперше були разом. Я навіть не знала, а пан Міхелич сказав, що за такі речі з неповнолітніми притягають до відповідальності.
— Ні, — сказала Тіна.
— Не притягають?
— Ні, до відповідальності притягають лише тоді, коли неповнолітня особа має менше, ніж п’ятнадцять років...
— Правда?
— Або якщо партнер, тобто повнолітній, набагато старший. Тоді такі стосунки заборонені до вісімнадцяти років. Як у вашому випадку.
Барбара з’їла печиво і, схоже, занурилася в роздуми.
— Тоді ми зробили правильно, що почекали?
— Так.
Барбара дивилася на Тіну, наче дитина, якій щойно сказали: нічого страшного, що вона з’їла все печиво у шафці. Тіна усміхнулась, і їй здалося, ніби вона здогадалась, чому Тарас послав поговорити з Барбарою саме її. Що ж казати про інших, коли навіть Барбарині і Тінині світи були настільки різними.
— Тобі не здається, що це неправильно?
— Я ж уже сказала, що в мене нема грошей. Мені не шкода дати йому трохи любові.
«Любові?» — хотіла запитати Тіна, але вкусила себе за язик. Вона не має права.
— Не будемо про це, — сказала Тіна, — ми вам не для цього дзвонили. Ви знаєте, що в Бохинському озері, точніше в річці, яка з нього витікає, знайшли тіло молодої жінки?..
Тіна стежила за її обличчям, мімікою, очима, але не помітила нічого особливого. Дівчина вмочила печиво в каву і легким рухом струсила краплі напою.
— Що, правда?
— Так.
Чи може бути, що вона не знала? Тіна мовчала і чекала, чи не знітиться дівчина, чи не видасть, що знає про вбивство більше, але ні. Барбара відкусила черговий шматочок печива, ковтнула його, ледь прицмокнувши язиком... Тіна мимоволі подумала про оральний секс, малі губи...
— Я не знала, справді не знала. Мені ніхто нічого не розповідав.
— У газетах писали і по телевізору показували.
— Ви знаєте, я не дивлюся телевізор, — сказала Барбара у відповідь на запитальний погляд Тіни і, наче виправдовуючись, додала: — Я читаю книжки.
Дівчата кілька хвилин говорили про книжки, і Тіна довідалася імена письменниць, про яких раніше ніколи не чула.
— Любовні романи, — пояснила Барбара і знову ледь порожевіла.
І ні, вона уявлення не має, хто та дівчина, і так, у готелі вона була єдина, хто не належав до товариства з факультету біотехніки.
— Мені там було нуднувато, — зізналася дівчина, коли Тіна поклала на стіл гаманець, щоб оплатити рахунок. — Бране цілими днями був із ними, і, знаєте... — вона змовницьки схилилася до Тіни і звірилась їй як жінка жінці. — Він боявся приймати ті таблетки. Тиск...
До відділку на Прешерновій вулиці Тіна йшла пішки. Вона намагалася думати як поліцейська. Чи те, що вісімнадцятилітня дівчина валялася в ліжку зі старим чоловіком, має якийсь стосунок до тіла у воді? Скільки Міхеличу років? Шістдесят п’ять? Коли та мала народилася, він уже не був молоденьким.