Обличчя Свангільд Ульсен побагровіло, майже посиніло, вона захиталася, коліна їй підігнулися. Вона верещала й через силу намагалася втриматись на ногах, але непомірна вага тягнула її додолу, і крик поступово перейшов у ледь чутний писк, схожий на цівкання голодного пташеняти. Тієї миті з’явився сам Фруде, у футболці й трусах.
— Що це ви витворяєте?
Раптом він розвернувся і кинувся у дім. Карстен стримав поліцейських, які вже рвонули за ним. Фруде повернувся за кілька секунд з інгалятором в руках, запхав його матері до рота.
— В неї астма! Ви що, зовсім подуріли? — крикнув він.
Карстен кивнув Евенові й двом поліцейським, ті обминули Фруде з матір’ю і ввійшли до будинку.
31
Пізнього пообіддя всі слідчі зібралися в нарадчій кімнаті в управі ленсмана. Вони не знайшли нічого, що могло б прив’язати Фруде Ульсена до вбивства Аллана Вінтера.
— Ця справа нагадує мені справу Юлії, за винятком хіба того, що цього разу маємо труп, — втомлено сказав Еґґсбьо.
Решта мовчали. Карстен тицяв ручкою у блокноті. Потім підвівся, підійшов до дошки з фотографіями, картами й нотатками. Показав на карті Кістевіку.
— Авто Вінтера було припарковане тут, — його палець вів дорогою до Кінця. — Тут дорога спускається до гавані, а тут його знайшли у воді, з зовнішнього боку пірса. Це приблизно 300 метрів від авта. У воді він опинився вже мертвий. Ніхто нічого не бачив, — він безпорадно змахнув рукою убік Еґґсбьо.
— Його могли викинути з човна. У фьорді тоді віяв південний вітер, — сказав Еґґсбьо. — Або ж скинули з причалу, де стояло авто. Але ми прочесали територію навколо зруйнованої рибацької фабрики й нічого не знайшли, ні мобільного телефона, ні гаманця — нічого, що могло б вказати на місце злочину.
Карстен тицьнув на фотографію Фруде Ульсена.
— Аллан заходив до нього ввечері того дня, коли його, ймовірно, вбили, але Фруде наполягає, що він його не впізнав. Досі ми питали, чи бачив хтось Аллана і його автомобіля у селі. Люди відповідають на те, що їх запитують. Треба довідатися, чи хтось бачив Фруде Ульсена в імовірний час вбивства.
Він показав на численні фото спальні Фруде.
— А що з комп’ютером?
— Кілька фотографій Юлії, — відповів Евен. — Звичайні знімки моментів з юнацьких часів: потішні шкільні ситуації, походи, вечорниці в молитовному домі. Складається враження, що її фотографували, коли вона цього не бачила.
— Треба буде згадати про них під час наступного допиту. А мобільний?
— Теж аналізуємо. Поки що я побіжно переглянув вхідні й вихідні дзвінки — чи не засвітиться хтось частими дзвінками.
-- І?
Евен усміхнувся.
— Фруде майже нікому не телефонує…
— Ну?! — нетерпеливився Карстен. — Кажи вже!
— Маріанне Вінтер.
— Ого! Невже? Цікаво… Чому він з нею контактує?
— Нічого дивного немає, — втрутився Еґґсбьо. — Він пильнує її дім, доки Маріанне Вінтер живе у США, гадаю, і за санаторієм надзирає, щоб ніхто туди не лазив. Деякі люди мають таке захоплення: нишпорити в старих занедбаних будівлях чи закритих фабриках. Фотографують їх, а потім викладають в інтернеті.
Евен кивнув.
— Я взяв виписку з банківського рахунка. Маріанне Вінтер щомісяця надсилає йому 3000 крон. Очевидно, платня за роботу сторожа, чи як її назвати.
— Санаторій? Знайшли там щось? — запитав Карстен, глянувши на одного з поліцейських.
Вони отримали підкріплення з інших дільниць — з Волди й Ешти.
Поліцейський похитав головою.
— Ніяких медикаментів. Але недавно прибирали, там же планують облаштувати притулок для біженців. За словами Маріанне Вінтер, лікарі санаторію ніколи не призначали кетаміну, до того ж, вона сказала, що всі ліки давно вивезено з будівлі.
— Я бачився з нею багато разів, — озвався Еґґсбьо. — Дама дуже солідна й видається непогрішною. Професор усе-таки!
— У домі Ульсенів ми знайшли всілякі ліки, — сказав Евен. — Від тиску, валіум, снодійне. Усі рецепти виписані на ім’я матері. У рецептурному реєстрі теж не знайдено жодних медикаментів, виписаних на ім’я Фруде Ульсена. Його авто відвезли на арешт-майданчик, оглядаємо клуню, дровітню і човнову повітку на березі.
Карстен підвівся, підійшов до дошки.
— Ми наново переглядаємо слідчі матеріали «справи Юлії». Їх дуже багато, то ж ми зосередилися на Фруде, його свідченнях й алібі. Чи щось тоді пропустили, чи всі свідчення достатньо перевірили? Чи можливо з’ясувати, скільки часу він був відсутній на вечорницях у домі молитви? Ще раз поговоріть зі свідками, з подружжям, яке бачило, як Юлія виходила з дому молитви, з молоддю, яка тоді там була. Якими були стосунки між Фруде і Юлією? Чи могли вони бути на той час закоханою парою? Чи не поривала Юлія з ним? Може, хтось щось бачив, але не звернув уваги, може, бачив їх разом, може, бачив, як сварилися, але не надав тому значення?