Еґґсбьо стиха застогнав.
— Великий обсяг роботи…
— Маєш радіти, Еґґсбьо! — бадьоро кинув Евен. — Є шанс розслідувати «справу Юлії», ще доки вийдеш на пенсію!
— Якби ж то так пощастило, — зітхнув Еґґсбьо.
32
Лікарці було десь за п’ятдесят. Її звали Ґертруда Нюланн, розмовляла з ледь вловним німецьким акцентом. Кайсі вона відразу сподобалася. Щось було заспокійливе й водночас енергійне в тому, як вона пояснювала подальший хід лікування.
— Операцію заплановано через два тижні. Її обсяг залежатиме від того, що ми знайдемо.
Під час операції їй видалять не лише саму пухлину, але й сигнальний лімфатичний вузол.
— Це перший лімфатичний вузол. Якщо метастази не поширилися на нього, то, як правило, вони не поширилися й на інші лімфатичні залози, — підбадьорливо всміхнулася лікарка.
Кайса сиділа з оголеним торсом. Лікарка підсунулася до неї на стільці й продемонструвала на груді, як усе відбуватиметься.
— Коли ми заберемо пухлину, грудь перекоситься, пипка опуститься, ніби звисне донизу. У нашій клініці — не всюди так відбувається — ми одночасно реконструюємо грудь, — вона обвела пальцем навколо пипки. — Пипку разом з areola mammae, пігментним кружечком, піднімемо догори, щоб обидві груді були однакові, — вона поклала руку Кайсі на плече й сказала: — І будете така ж гарна, як до операції.
«Та хоч всю пипку забирайте, лиш би я одужала», — подумала Кайса.
Після обстеження Кайса подалася до свого помешкання. Вона втомилася і вирішила заночувати в Аскері, а додому, в Лусвіку, поїхати наступного дня. Та й хотіла переконатися, що в замкненому помешканні все на своїх місцях. Вони віддали будинок в оренду разом з меблями, орендарі вибралися звідти лише два дні тому. Кайса поклала продукти в холодильник, намастила собі скибку хліба, увімкнула телевізор, поклацала пультом і зупинилася на каналі новин.
— Мова йтиме про міжнародну конференцію психіатрів в Осло, тема — deep brain stimulation for depression або ж глибока стимуляція мозку в лікуванні депресії, як це називається норвезькою, — сказав ведучий. — У нас в гостях відома в світі норвезька дослідниця мозку, професор Маріанне Вінтер. Вітаємо в нашій студії, — звернувся він до жінки за протилежним кінцем столу.
— Дякую.
— На цій конференції ви репрезентуватимете результати ваших досліджень. Поясніть коротко, про що саме йдеться.
— Насамперед хочу сказати, що мені дуже приємно, що мене запросили на батьківщину, у Норвегію, поділитися нашими результатами досліджень і методикою, розробленою у США, — Маріанне Вінтер усміхнулася. — Що стосується досліджень, то це втручання в мозок і своєрідна маніпуляція ним, якщо казати по-простому.
Доки вона говорила, на екрані з’явився текст: Маріанне Вінтер, професор, Університет Еморі, Атланта, штат Джорджія.
— Звучить якось моторошно.
— Так, я розумію. Як і при кожному втручанні існують певні ризики. Однак нам пощастило їх мінімізувати, і сьогодні ми можемо впевнено сказати, що це цілком безпечний і перевірений метод.
Ведучий програми взяв у руки муляж мозку, який лежав на столі.
— Можете показати на цій моделі, що саме ви робите?
Маріанне Вінтер взяла муляж.
— Треба пам’ятати, що депресія — дуже поширене захворювання і коштує суспільству неймовірних грошей. Лише близько двадцяти відсотків пацієнтів з діагнозом «глибока депресія» одужують завдяки медикаментозному або психіатричному лікуванню. Коли все вже випробувано, порятунком для важкохворих може стати те, що ми називаємо deep brain stimulation, скорочено DBS.
— Отже, це форма психохірургії? — запитав ведучий.
— Можна й так сказати. Однак замість трепанації ми використовуємо струм.
DBS? Кайса схопила мобільний, погортала фотографії. Одна книжка, яку вона сфотографувала в лікарському кабінеті санаторію в Кістевіці, називалася «Психохірургія». Вона погуглила, дослухаючись до передачі. У «Великому медичному лексиконі» значилося, що психохірургія — це «хірургічне втручання в мозок для лікування інвалідизуючих психічних розладів. Таке втручання проводять досвідчені нейрохірурги. Лоботомія, тобто розрізання тканин, які з’єднують лобові долі мозку з іншими його частинами, була першою формою психохірургії».