— Трохи запаморочена.
— Буде відчуття, ніби рана стягується, але болю не відчуватимеш. Треба лише спокійно лежати, не закидати руку за голову, не напружувати м’язи, — лікарка показала Кайсі еластичний бюстгальтер зі вставками спереду. — Це спеціальний бюстгальтер для підтримування грудей, його носитимеш, щоб зменшити урухомлення рани.
— Що…
У роті пересохло, ніби туди насипали пригорщу піску. Кайса намагалася ковтнути слину, зволожити губи язиком, але марно. Карстен простягнув їй склянку води, що стояла на столику біля ліжка.
— Що ви там знайшли? — змогла вона нарешті запитати, випивши кілька ковтків.
Їй ввели контрастну блакитну рідину, пояснила лікарка, щоб подивитися, чи немає змін в інших залозах, окрім сигнального лімфатичного вузла, і, за потреби, видалити й їх. Під час операції було проведено швидкі тести на наявність метастазів.
— Довелося видаляти більше? — запитала Кайса й зрозуміла, що це означає, коли лікарка кивнула й поклала долоню на її руку.
— Так, але не думай про найгірше. Проби пішли на аналіз. Коли будуть готові результати, можна буде визначити стратегію лікування саме для твого типу раку.
— А що… з рештою тіла?
— Перш ніж призначати якісь інші обстеження, мусимо дочекатися результатів аналізів, — лікарка погладила Кайсу по руці, усміхнулася. — Я розумію, що новина прикра, але важливо думати позитивно. Я оптимістка. Ти теж повинна спробувати нею стати.
Коли лікарка вийшла, стало дуже тихо.
Усе стихло, життя завмерло, у неї було таке відчуття, наче її переїхала вантажівка. Жахливий удар. А потім — тиша.
— Тримай мене, Карстене. Тримай…
Надвечір Кайсу виписали з лікарні. Їй дозволили піти додому, щоб вона ані на мить не залишалася сама. Сусіди в Лусвіці гляділи дітей, тож вони могли побути зо два дні в Аскері, доки Кайса трохи оговтається після операції, а вже тоді повернуться додому, у Сюннмьоре.
40
Першої ночі після операції Кайса не могла заснути. Думка про те, що на неї чекає, ні на мить не полишала її. Розум підказував, що метастази в лімфатичних вузлах — ще не остаточний вирок, але страх, що рак міг поширитися на кістки й внутрішні органи, міцно засів у голові. «Тоді — кінець», — думала вона. О другій вночі Кайса випила одну зі снодійних пігулок, які їй дали в лікарні, і проспала аж до одинадцятої ранку. Карстен чекав на неї зі свіжою кавою і сніданком. Але їсти не хотілося.
Карстен працював удома, Кайса лежала на канапі. Вона почувалася знесиленою, в’ялою. Пролежала так увесь день, трохи дивилася телевізор, час до часу засинала, ввечері рано пішла в ліжко, але лежала без сну, доки прийшов Карстен.
— Я мушу знайти собі заняття, доки чекаю на результати, — сказала Кайса. — Я не можу ні про що інше думати, лише про… про хворобу, про те, що буде далі.
— Тобі треба відпочити кілька днів, — сказав Карстен.
Вона лягла на його руку.
— Завтра я, мабуть, почуватимуся ліпше.
— Все владнається…
— Карстене, нема сенсу говорити це мені, — не зуміла вона стримати роздратування. — Вибач… Я не хочу говорити про це. Не тепер…
Наступного дня Кайса прокинулася з відчуттям гострого голоду. Карстен знову приготував сніданок.
— Слідство просувається успішно? — запитала вона, зрізуючи вершечок вареного яйця.
— Успішно — це, звичайно, перебільшення. Забирає дуже багато часу. Документів у «справі Юлії» просто огром. Важко уявити, що свідки згадають щось нове через стільки часу й після того, як кожний камінь у справі перевернений та й не раз. Але нам надали підмогу, тож побачимо… Поки немає ніяких доказів, що Фруде Ульсен убив Аллана Вінтера або причетний до зникнення Юлії, хоча багато з тих, хто був на вечорницях, підтвердили, що Фруде відлучався на якийсь час. Невідомо, наскільки. Ми ретельно обшукали його садибу. Ніяких слідів. Перевірили всі можливі місця, де Аллана могли б скинути в море, і теж марно. Іншими словами, намагаємося пов’язати вбивство з мінімумом речових доказів, з іншим імовірним убивством, коли не було знайдено трупа, — Карстен провів долонею по обличчю, вигляд він мав пригнічений. — Майже неможливо переглянути наново «справу Юлії», це зайняло б не один місяць.
— Отже, головна версія: вбивство Аллана пов’язане зі зникненням сестри?
— Теоретично, так. Я зараз матиму телефонну нараду, — сказав Карстен.
Він підвівся, обійшов стіл, став позаду Кайси, поцілував її в шию, а тоді взяв навушники й почовгав на кухню. Зачиняючи за собою двері, усміхнувся їй у шпарину. Карстен завжди виходив до іншої кімнати, розмовляючи з колегами.