— Поговоріть з Беатою Енгер. Вона мешкає у білому будинку з похилим на два боки дахом, перший дім при заїзді на Кінець.
— Вона того вечора була тут?
— Так… І багато інших вечорів теж. Доки чоловік у морі… — Лассе Трюльсен знову всміхнувся. — Сподіваюся на вашу поблажливість… Ви ж розумієте, чим це могло б скінчитися, якби я сказав правду.
— Якби ви сказали правду, поліція заощадила б сили та час, розслідуючи трагічну й важку справу, — розсердився Карстен. — І ви ще сподіваєтеся на поблажливість?
— Даруйте… То була дуже делікатна ситуація.
Карстен мовчки встав і вийшов, Евен — за ним.
— Тепер вона вже може говорити! — крикнув навздогін Трюльсен. — Її чоловік загинув торік!
Жінка, яка відчинила двері, була щонайменше на десять років старша за Лассе Трюльсена. Карстен недбало відрекомендувався і відразу перейшов до справи.
— Ви були з Лассе Трюльсеном того вечора, коли зникла Юлія?
Беата Енгер почервоніла, мовби їй в обличчя хлюпнули цеберко червоної фарби.
— Чому?…
— Були?
— З Лассе?
— Ви були з ним того вечора, коли зникла Юлія? — поволі, карбуючи кожне слово, повторив Карстен.
— Т… так, — затинаючись відповіла жінка.
Карстен різко розвернувся і рушив до авта, покинувши Евена закінчувати розмову.
53
О шостій увечері Карстен у спортивному костюмі зазирнув до кухні.
— Я йду на пробіжку, до Квітсаннвіки й назад, — сказав він.
Кайса встала з-за столу.
— Я з тобою… Андерс і Тея попильнують Юнаса.
— Буде тобі під силу? — вражено запитав Карстен. — Шви вже зажили?
За чотирнадцять днів, які минули від операції, вона здебільшого відповідала на всі його пропозиції відмовою. Не мала сили, не мала бажання, у деякі дні навіть змушувала себе встати з ліжка, приготувати сніданок, одягнути Юнаса й спорядити дітей до школи. Здебільшого лежала на канапі, втікала в світ телевізійних розважальних програм. Передивилася всі серії документального серіалу «Творення убивці» на порталі Netflix, чотири сезони шведського комедійного серіалу «Сонячна сторона». І ще багато чого, навіть назв не запам’ятала.
— Коли почнеться радіотерапія і «хімія», чи те й те разом, я не матиму сил на пробіжки, — сказала Кайса й пішла перевдягатися.
Тіло зі скрипом опиралося, коли вона потрюхикала поруч з Карстеном сільською дорогою до перешийка на краю острова.
Кайса, яка завжди так захоплено проживала всі зміни погоди й пір року, не помітила, як зелено й весняно стало надворі. Весна прийшла сюди раніше, ніж в Аскер. Луки майже повсюди встелилися соковитою травою, хоч був ще лишень квітень. Найбільші весняні оптимісти вже висадили в квітниках і горщиках квіти: білі маргаритки й синьооку лобелію, братчики й петунію. Сама вона цього року не квапилася. Усе відкладала на потім.
Їхнє дихання синхронізувалося, тіла віднайшли спільний ритм, Карстен ніби підтягував її за собою. Потроху м’язи розігрілися. Коли Карстен додав темпу, спинаючись похилим схилом до вершини перешийка, вона зціпила зуби й не відставала ні на крок, вчепившись за нього, мов кліщ.
І ось перед ними розлігся, вигойдуючи хвилями, океан. День був майже безхмарний, море й небо зливалися синявою. Вони не зупинилися, поволі потрюхикали вниз до оглядового майданчика на маленькому плато, звідти розгорталася розкішна панорама, мовби перенесена з рекламного плаката. Далеко внизу білів пісок, який і дав назву бухті. Цієї зими шторми нанесли неймовірні маси дрібного, шовковистого піску, піднявши його з океанського дна й встеливши берег ширшою смугою, ніж торік. Та все ж пляж у бухті був не такий вже й великий, поступаючись місцем брилам та скелям, дрібній та грубій гальці. Перед очима ніяких шхер, лише неозора Атлантика. Кайса, важко сапаючи, підняла над головою руки.
— Yes! Я поборола!
— Що? — захекано запитав Карстен.
— Усе, що нараз навалилося, рак; віра, це наче злість, називай, як хочеш. Я впораюся, Карстене! Я обов’язково впораюся!
Він схопив її за руки.
— Нарешті! Я сподівався, що це станеться, що твоя впертість переможе!
Вони стояли якийсь час, обійнявшись, а тоді поволі поплелися до лавочок на оглядовому майданчику.
— Коли ти розпитувала про Юлію, що тебе найбільше вразило в розповідях? — запитав Карстен. — Окрім самого факту її зникнення, ясно.
— Ну, — Кайса намагалася втримати рівновагу, розтягуючи одну ногу. — Важко відразу сказати. Те, що сестрам велося не так вже й добре, самі мусили давати собі раду, і Юлія була для Сюсанне більше мамою, ніж Маріанне Вінтер. Трапився, до речі, один цікавий момент. Ґюнвур, яка працювала кухаркою в санаторії, розповіла про одного юнака, який саме того вечора сидів біля свого помираючого батька. Я хотіла його розшукати, щоб поговорити. Ви маєте з ним контакт? Знаєте, хто це?