— Цілком ймовірно, що Крез подарував їй справжню, невідому картину Мунка. Сюжет — чоловік і жінка в ліжку, — розмовляючи, Кайса обійшла канапу, пройшла попід стіною з галерейним освітленням. — Картина називалася «Сумнів».
Саме тієї миті її погляд упав на картину на стіні, вона застигла на місці, оніміло задивившись на полотно.
Нільс підійшов упритул до неї, став позаду. Він стояв так близько, що вона відчувала його подих на потилиці.
— Гарна, правда ж?
— Так… Дуже гарна, — промовила Кайса майже нечутним шепотом і відступила крок убік.
Нільс Лієр-Гольм міцно стиснув руками її шию.
68
Карстен вийняв Юнаса з ванни, швидко обтер рушником. Хлопчик затулив личко долонями, доки він сушив його волосся феном.
— Хочу поговорити з мамою! — крикнув малий.
— Мама скоро зателефонує, — пообіцяв Карстен.
Мобільний на столі мовчав. Карстен ще раз перевірив, чи не ввімкнений, бува, безгучний режим. Дивно… Кайса завжди телефонувала, щоб побажати дітям на добраніч. Вона мала зателефонувати ще чверть години тому. Він сам уже й телефонував їй, і посилав смс-ки — ніякої відповіді.
Вони пішли до спальні. Карстен сів на ліжко, обійняв Юнаса і почав читати казку. Його гризла глуха тривога. Чому Кайса не зателефонувала? Ще й Юнас не хоче лягати спати.
— Ну, досить, — за якийсь час промовив Карстен. — Час уже спати.
— Мама, — пхикав малий і сонно тер очі. — Я хочу сказати мамі на добраніч, я хочу!
Карстен знову набрав Кайсин номер. Вона не відповідала. Він послав повідомлення, написав лише «Агов?!».
— Мама, видно дуже зайнята, але я прийду до тебе й скажу, якщо вона зателефонує, — обіцяв Карстен, накриваючи малого ковдрою.
Однак Юнас спати не бажав, вигадуючи щораз інші забаганки. То він хоче їсти, то хоче пити, то йому гаряче, то подай йому іншу м’яку іграшку, якої, звісно ж, нема. Зрештою, Карстен дозволив малому лягти в батьківському ліжку й сам ліг поруч, запевнивши синочка, що мама не забула зателефонувати, їй просто щось завадило.
Він не міг збагнути, що саме…
69
Карстен ходив туди й сюди між кухнею та вітальнею. Скоро десята, Тея з Андерсом уже також полягали. Він заварив собі чай, сів перед телевізором, ще раз зателефонував Кайсі; не дочекавшись відповіді, знову послав смс-ку, і знову чекав. Мовчок. Де вона, що з нею? Їй могло стати зле. Тромб. Як можливе ускладнення після операції? Стрес, невідомість могли підкосити її. Інсульт? Зупинка серця? Треба заспокоїтися, напевно, існує логічне пояснення. Звичайно, ж існує.
Нічого мудрого на думку не спадало.
Спочатку він сердився, потім з’явився страх, який дедалі наростав. Кайса завжди дуже відповідально ставилася до родини й родинного вогнища. То він не завжди міг брати з неї приклад, через що його не раз мучили докори сумління. Кайса постійно дратувалася, що він забував зателефонувати й повідомити про спізнення. Вона ж ніколи нічого не забувала.
Щось трапилося.
Зателефонував на гарячу лінію поліції, запитав, чи не фіксували вони якоїсь дорожньої пригоди за участі жінки Кайсиного віку поблизу Аскера. Ні, ніякої аварії не було.
О пів на одинадцяту Карстен зателефонував Евенові Рюнне, який взяв два вихідні, щоб провести їх з коханою в Осло. Той негайно сів в авто, щойно Карстен пояснив йому ситуацію.
— У будинку світиться лише в коридорі, у вітальні й кухні вікна темні, — повідомив Евен, передзвонивши за двадцять хвилин. — Двері гаража відчинені, авта немає.
Карстен попросив його перевірити будинок, пояснив, де лежить запасний ключ. Доки Евен відчиняв вхідні двері, Карстен висів на телефоні.
— Нікого, — сказав Евен. — Іду на другий поверх.
Карстен чув у слухавку кроки на сходах, чув, як Евен кликав Кайсу.
— Тут теж порожньо.
Ні, їй не стало зле, вона не лежала вдома безпомічна. То де ж вона? Досі працює над своїм фільмом? Кайса була, звісно, найвідповідальнішою людиною на світі, але коли журналіст у ній брав гору, здоровий глузд її покидав.
— Я повідомлю поліцію в Аскері й Берумі, — сказав Евен. — Ми її знайдемо.
Карстен піднявся у мансарду, зазирнув до дітей — о пів на одинадцяту всі спали. Він сів у старий фотель, там, де його поставила Кайса, і заходився вивчати записи, нашкрябані на величезному аркуші паперу на стіні. Карстен не все розумів у тих нотатках. Щось про психіатрію, дослідження, психохірургію, літери DBS. Він не здивувався б, якщо вся ця писанина стосувалася розслідування вбивства. Карстен завважив, що Кайса теж збагнула, що отим юнаком, який провідував у санаторії свого батька у час зникнення Юлії, був Нільс Лієр-Гольм. З правого краю аркуша вона написала «Тютта Сьоренсен» й обвела ім’я кружком. Хто така Тютта Сьоренсен?