— Я тебе люблю, — прошепотіла Юлія.
Кайса здивовано глянула на неї.
— Що ти сказала?
Губи Юлії ворушилися, але слів більше не злітало. Вона сиділа, скоцюрбившись, втупившись порожнім поглядом кудись у нічну пітьму.
Кайса повела яхту в тому напрямку, де, як їй здавалося, Нільс упав за борт. На ньому був рятувальний жилет, потонути він не міг. Мертвий чи лише непритомний? Вона довго кружляла на тому місці, але Нільса не знайшла.
77
Кайса взяла курс на вогні по правому борту, припускаючи, що там — Мосс. Вона не знала фарватера біля Мосса, уявлення не мала, яка там гавань, ніколи не керувала такою великою яхтою. Кайса втомилася до краю, трусилася від плачу й холоду.
Було ще темно, але небо на сході почало світліти й забарвлюватися блакиттю. До причалу підходив пором. Кайса скинула швидкість. Ніяких ознак життя ні на борту порома, ані на причалі. Ніяких звуків, ні людей, ні автівок, які чекали б заїзду на пором. Трохи далі вона завважила вузький канал — може, туди? Поволі скерувала яхту вбік, пристала до берега й пришвартувалася.
Юлія далі сиділа, застигла, мов соляний стовп, не реагувала на її звертання. Чи безпечно відлучитися від неї? І знову запульсувала думка, дуже часта за останні години: «Я не маю вибору».
Попереду виднівся місток. Кайса побігла вздовж каналу, піднялася східцями на набережну. Якесь авто саме об’їжджало дорожній острівець. Вона вискочила на дорогу й замахала руками. Авто зупинилося, чоловік на кермом кілька секунд налякано дивився на неї, перш ніж наважився опустити вікно.
— Допоможіть мені, викличте поліцію!
78
Юлія не опираючись дозволила покласти себе на ноші. Кайса на секунду зазирнула їй в очі, та це було однаково, що дивитися у вічі сліпому.
Юлію повезли до лікарні у Фредрікстаді. Сама ж Кайса від огляду лікаря відмовилася. Ні шоку, ні поранень не зазнала. Те, що вона, уже втративши будь-яку надію, вижила, навпаки, сповнило її неймовірним і несподіваним відчуттям власної непереможності, додало сил.
Кайса розповіла, що трапилося, поліцейським, які прибули, першими, коротко й, на диво, послідовно. Далеко в морі виднілися вогні рятувального катера й кількох човнів. Вона підійшла до одного поліцейського і попросила мобільний телефон.
Карстен просто гаркнув у слухавку, такий був напружений. «Звісно, він зрозумів, що трапилася біда», — подумала Кайса.
— Це — я, — сказала вона.
— Кайсо! Ти де? Що відбувається?
— Зі мною все добре.
Вона розповіла, де вона й що сталося. На другому кінці було тихо, а коли Карстен нарешті озвався, голос його охрип.
— Кохана…
У тиші вона чула, як він уривчасто дихає.
— Все добре, Карстене. Зі мною все добре…
І аж тоді зламався голос. Усі м’язи розпружилися, плач вибухнув навально, нестримно. Кайса схопилася за куртку поліцейського, він її підхопив, щоб не впала, забрав телефон й махнув колезі. Той відразу підбіг.
79
Наступного дня Кайса й Карстен поїхали до Драммена. В кабінеті лікаря Карстен не відпускав її руки, їм мали повідомити результати аналізів, про те, який у Кайси тип раку, обсяги поширення метастазів, який прогноз і подальше лікування.
— У вас не агресивна форма раку грудей. Спершу проведемо хіміотерапію, потім — радіотерапію, — сказала лікарка.
— Є поширення метастазів на внутрішні органи? — запитала Кайса.
— Підстав припускати немає.
— Припускати? Я хочу точно знати.
Лікарка завагалася.
— Я мушу знати, — наполягала Кайса.
Карстен стиснув її долоню.
— Ми хочемо детального обстеження: легені, печінка, кістки… — втрутився він у розмову.
«Він знає, що це ті органи, які найбільш вразливі до метастазів при раку грудей, — здивовано подумала Кайса. — Мабуть, розшукав інформацію в інтернеті».
— Ми вважаємо це зайвим, — промовила лікарка. — Хіміотерапія у будь-якому випадку…
— Я наполягаю, — рішуче урвала її Кайса.
— Гаразд, — зрештою, погодилася лікарка. — Проведемо обстеження.
— Які в мене шанси?
— Ви ж розумієте, що гарантій ніхто не дасть, але прогноз добрий, це я впевнено можу сказати.
Лікарка розповідала про методи лікування. Побічні дії у різних людей бувають різні, сказала вона, але Кайса повинна бути готова, що відчуватиме нудоту, можливе блювання й алергічні реакції шкіри, діарея, зниження імунітету, а отже, високий ризик підхоплення вірусів верхніх дихальних шляхів. Вона мусить налаштуватися, що відчуватиме втому й слабкість, втратить волосся, але страхівка компенсує їй придбання перуки. Перелік побічних дій здавався безкінечним: зменшена реакція органів чуття, сухість і висип у роті, важкість ковтання, їжа смакуватиме інакше, вона легко мерзнутиме.