— Мої наукові дослідження стосувалися комунікативної і когнітивної терапії у поєднанні з медикаментозним лікуванням. Ще я працював над науковим проектом про застосування допаміну. Ми були сильною командою, доповнювали одне одного.
— Допамін? — стрепенулася Кайса. — Це такий нейромедіатор, так?
— Так, він сприяє проходженню імпульсів між нервовими клітинами і мозком. Його ще називають «гормоном щастя». Я експериментував з медикаментами, які звільняли допамін у мозку, і вивчав, як можна досягнути такого ж ефекту соціальною активністю, яка приносить задоволення. Кістевіка підходила нам ідеально, тож ми з Маріанне купили будинок й разом інвестували в обладнання. Ми й досі спільно володіємо санаторієм, але я не бував там уже багато років.
Попри втрату двох пацієнтів у Дікемарку, ні Бюлль, ані Маріанне й на мить не сумнівалися, що стоять на порозі нового, революційного відкриття, що їхній метод послужить не кільком, а мільйонам пацієнтів, і заощадить суспільству купу видатків.
— Ми мусили продовжити експерименти, було б помилкою цього не зробити, — сказав Бюлль.
— Помилкою? — вражено перепитав Карстен. — Якщо це правда, ви могли просити дозвіл, клопотати про виділення коштів…
— І отримати відмову! — урвав його Бюлль.
— Саме так! Бо це неетично й небезпечно для життя! — схвильовано скрикнув Карстен. — Але ви, особисто ви, вважали, що чините правильно? Ви проводили експерименти на живих людях, смертельні експерименти!
Бюлль закашлявся, тремтячою рукою притулив серветку до рота.
— Деякі результати були просто фантастичні. Ми зцілювали людей. Нині DBS застосовується у багатьох країнах. Не в Норвегії, це правда. Але все почалося з наших досліджень. Я вірю, що DBS зробить у психіатрії прорив, про який ми мріяли.
— Однак лише Маріанне стала відомою і навіть знаменитою, — завважила Кайса. — Ви мститеся, здавши її нам?
— Ні, мене це мучило довгі роки. Працюючи з нею, я інакше дивився тоді на нашу діяльність. І лише через багато часу усвідомив, що вона дбала винятково про власні амбіції й несамовито прагнула успіху. Та, попри все, я був співпричетний і по вуха погруз у лайні.
— Ви досі підтримуєте контакти з Маріанне Вінтер?
— Ні, поїхав звідти і більше ніколи не повертався.
— Чому санаторій у Кістевіці закрився?
— Я мусив її зупинити.
— Бо?..
— Бо це знову трапилося… помер пацієнт.
— Тютта Сьоренсен?
Бюлль здивовано глянув на неї кутиком ока й кивнув. Кілька разів судомно вдихнув, ніби набирав у легені повітря, щоб мати силу продовжувати розповідь.
— Я заборонив Маріанне подальші експерименти, та вона не послухалася, а я дивився на все крізь пальці. Я більше не асистував на операціях, але знав, що відбувається, і не втручався.
— Що сталося з Юном-Геннінґом Гольмом, батьком Нільса? Його теж невдало прооперували, і він помер?
— Так… Він був останнім. Того дня я їздив у справах, але, повернувшись увечері, відразу зрозумів, що трапилося. Гольм помер уночі.
— Скажіть, докторе Бюлль, скільки загалом пацієнтів померло? — запитав Карстен.
— Двоє у Дікемарку і четверо в Кістевіці.
— А скільки недозволених розтинів ви зробили?
Бюлль похитав головою.
— Збилися з ліку? — запитала Кайса, але Бюлль не відповів.
— Ви сказали, що намагалися її зупинити, хотіли вийти з гри, — озвався Карстен. — Але нікому не заявляли про те, що чинилося? Органам охорони здоров’я, поліції?
— Я не міг. Мене б також засудили, позбавили ліцензії, зганьбили. Це стало б кінцем моєї лікарської кар’єри.
— Юлія знала, що відбувається?
— Думаю, так. Аллан підгледів. Здається, то була Тютта Сьоренсен.
Бюлль заплющив очі, притих. Кайса згадала сварку, яку підслухав Нільс, між Маріанне та Бюллем щодо якоїсь юної пацієнтки.
— Мати мала намір застосувати DBS до Юлії? — запитала вона.
Бюлль скривився, чи то від болю, чи так зреагував на запитання — важко сказати. І кивнув.
— До рідної дитини? — ледь не охнув Карстен.
— Для неї не існувало перепон…
Кайса поклала долоню на його руку, холодну й вогку.
— Це й стало головною причиною закриття санаторію? Щоб врятувати Юлію?
Ейвінн Бюлль був виснажений. Дихав важче, видно було, що кривився таки від сильного болю. Кайса з Карстеном сиділи мовчки, думали, що заснув від утоми, але він раптом озвався.
— Маріанне… Вона була… здатна на все.
— Коли зникла Юлія… ви ніколи не думали, що вона мертва? Стала жертвою материних експериментів? — запитала Кайса.