— «Vorvärts» з 8. 10. у статті «Винищування Нації в нашого сісуда», подаючи факти звірського катування українського населення, прізвища поодиноких людей і сіл, виконування завдань експедиціями, пише: «Це деякі коротенькі вривки з епопеї потопу, що тепер затопив Східню Галичину. Це все діється тоді, коли міністер Залескі в Женеві говорить про права людини та про гуманне трактування національних меншин. Все це діється під доглядом Союза Народів. Тим способом поширює Польща, що мав відвагу звати себе «Місією народів», свою культуру серед повіреної її відповідальности частини українського народу!». •
— «Tägliche Rundschau8. 10. в ст. п. з. «Східня Галичина» пише: «Але як погодити стремління Франції та Польщі зі стремліннямн народів до самостійности:... на підставі якого то права спочиває нинішня європейська система, і що його Франція ніколи не заперечила?»... «Доля української меншини в польській Східній Галичині повинна прийти до свідомости цілої Европи, що питання національних меншин не будуть так довто розвязані, доки побачивши за французькою допомогою світло денне, нові держави не закинуть свої ідеї... геґемонії в цілій Бвропі, що противляться цілям європейського громадянства».
— «Germania» з 11. Ю. ЗО в статті «Страстні дні одної меншини« або «Ограпгні факти з польської війни проти України» пише: «Понад два місяці тревае вже акція, що її поляки повели проти У кранці в і яка дістала цинічну урядову назву «пацифікація». Ограпгні довгі тижні мусить терпіти безборонна меншина під бичем державою зорганізованих і урядово затверджених карних експедицій, розбещеного вояцтва і безоглядної поліції. Чужина про це нічого не знає і не сміє знати, про це вже подбав польський уряд». «Чужина не сміє нічого знали про це, що польська-пиха використовує нагоду і постановила винищити ввесь меншиновий народ... так.було давніше,...
коли Захід нічого не знав про боротіюу українців, а знав лише про-війну польсько-большевицьку». «Що знає Захід про цс, що в Польщі на Сході діються жахливі і неймовірно траґічні річі, які діялись може лише за найгірших воєнних часах. Польща-велика, а Союз Народів далеко,Ча^с.дхмають у Польщі за старшим, московським звичаєм. А колнб навіть щось і дісталось за границю, то відповіді на те не треба довго шукати, бо вона івже готова, а це, що вони борються з большевизмом»..
— «StahlhelmKorrespondenz», 7. il. в ст. п. з. «Ось і Польща» пише: «У Сх. Галичині та на Волині українців винищують большеврцькими методами». Польща панує силомість над 10 мі Ліона ми українців та німців тим способом, що його .можна норив-нати лише хиба з московським. Тоді, коли ввесь культурний світ стоїть одним фронтом проти большевнзму червоної Москви, жадний голос не підніметіля проти жорстоких метод варшавського нольонізму. Тробаб припустити, що в відповідальних чинників Антанти заговорить сумління, бо якраз вони були тими, що видали на поталу Лях&м 7 міліонін українців. Але ані думки про це! Слово зломане-анальоґія до ївступного зла-манпя перемнря. ІЦож це тепер обходить Антанту, що там діється з українцями? Що це обходить наїіів в Льондону, Парижу і Вопіінґтону. що діється в Польщі з міліонами німців? Вони знаходять все в порядку і — балакають собі спокійно про мир між народами, про волю та про демократію!».