і в місті, то все українське населення Яворова почало тікати до поблизьких лісів.
•
На хлопців, які повтікали до лісів, зроблено облаву. З поліційними псами вишукували парубків на деревах (там вони ховалися від поліції й уланів), стягли їх і катували нелюдськи. Ліс наповнився зойками, стогонами, а з поля нісся регіт облавників. Тоді забито Михайла Мовчана. В селі скатовано пароха та його жінку. Під час катування людей жінки старшин та підстаршин «брали» в Селі потрібний їм у господарстві дріб, масло, яйца, муку і взагалі, що лопало під руку.
10. X. 1930. р. постерунковий з Ляцького Шляхоцькюго, повіт Товмач, Бартечко, прийшов у Винограді Ліснім до кузні коваля, 19-літньото парубка, Володислава С&ліяґа, і зі словами: «мам цеу пташку», кинув його на землю. Коли переляканий хлопець, не почуваючи за собою ніякої вини, вирвався зпід поліцая й .почав тікати до хата свого батька, постерунковий Бартечко цільним стрілом із карабіну на віддалі 5 м. важко ранив ошитя-в поперек; хлопець до пів години сконав.
T-во «Укр. Бесіда» в Городенці, 6/Х. 1930. р. по здемольованлі помешкання поліцією.
25. IX. 1930. р. пяні поліцаї налетіли на хати господарів і, не питаючи нічого, били людей де попало. Зімлілих відливали іводою, одні постерункові відходили, приходили инші й били далі. Тяжко збиті прохали не мучити їх, ліпше забити. Поліцаї наказали селянам в одну мить порозшивати хати і господарські будинки та порозкидані стіжки своїх сусідів, обіцяючи за це заплатити; по скінченні роботи платили нагаями. По тій заплаті наступила присяга, під час якої наказано людям клякати й повторювати такі слова: я с..... на Україну.
*
20. X. 1930. р. пополудні улани зробили збірку цілого відділу коло церкви і з сокирами, мотиками та бучками під командою офіцерів і підофіцерів кинулися до церковного дому й почали розбивати двері, вікна, а відтак вдерлися до кооперативи, порозкидали все й понищили, а в молочарні порозбивали нові, щойно перед місяцем привезені, молочарські машини, кружлівку, масничку, столову вагу й инше приладдя. В кооперативній ливнині розляли нафту й, кидаючи до середину ручні граната, запалили. Ввечері улани уладили забаву з музикою й танцями, на яку силоміць стягали музиків і дівчат.
В суботу із. вересня впали польські «стшельці» зі сусіднього села Налипкович на село Манастир, Ярославського повіту. Було їх щось ЗО, озброєних г-:иольверами, крісами і ручними ґранатами. Напас гики цочали на вулиці села стрілянину гострими набоями, іди тривала, майже годину. Було це перед 9. год. вечера. Мешканців села це так налякало, що кожний ховався, де тільки міг, щоб уникнути бандитської кулі. Щойно коли дещо вщухло, почали виходити люде на вулицю. За хвилину розлягел розпачливий зойк, це кричав Ііван Петрига, що приїхав возом, щоб забрати з вулиці
трупа свого 22-літнього брата, вбитого «стшельцями», Михайла Петрнги.
*
16. X. 1930. р. у Мостах відділ жовківських кінних стрільців 6. п. змасакрував реставратора Михайла Олійника, підстріливши його перед тим; лікар д-р Чибачевський стратив надію вдержати його при житті. І досі Олійник не може розмовляти. Били
його 2 старшини й сержанти (хор. Козловскі).
♦
13. X. 1930. р. Нарешті зловили місцевого дяка Кирила Чнтайла та ще Дмитра Поваленого (коло 60 літ), запровадили до стодоли Марії Литвин і там їх катували. Крім того, коли наганяли людей з поля, то піймали учня 8. кляси ґімназії в Рогатині. Степана Дзюбака. Улан скочив на нього конем, колов списом; потім напів притомного відвезли до села. В середу в ночі, по від'їзді карної експедиції, вибухла в читальня-йому будинку-бомба, яка знищила цілу сцену, завалила повалу і вигнула дах. Будинок цілковито знищений, стоять лише стіни та й ті пошкоджені. Люде оповідають, що тої ночі надїхала з Гаїв фіра, спинилася перед читальнею, а потім швидко від'їхала в той бік, звідки приїхала. Після цього, за яких 15 хвилин, наступив вибух.
*
В Горбкові, де стояло військо 3 дні (1.—4. X. 1930.), тяжко побито Марію Вн-сидевську, Петра Васнлевського, учня Володимира Василевського, Олену Васнлевську й Петрд Васнлевського, сина, при чому жовніри намагалися зґвалтувати Марію Васнлевську, а коли вона боронячися обхопила руками стовіі і цупко за нього трималася, збили її так тяжко, що вона, лежить дуже хора; є небезпека, що попа збожеволів. При тому Петрові Василевському, що біг боронити Марію, повикручували руки і так тяжко побили, що він лежить хорий із трьома ранами на голові. Далі тяжко побито Яцка Цюру, Гната Коханьчукчі, Марію Олеськову й її дочку Катерину, Петра Сича.