16.
21. IX. 1930. р. перед полуднем, коли всі люди були в церкві, прибула до села карна иоліційна експедиція в 50—60 людей. Всі поліцаї мали позакривані службові числа на шапках. Зараз під церквою, як тільки люди почали виходити, поліція почала бити людей. Тоді під церквою побито: і) Захарка Стахова, 2) Василя Попова, 3) Михайла Біловуса, 4) Павла Со-ніва, 5) Василя Лилика, 0) Василя Вів-чара. 7) Богдана Молотка та инших. Поліція бп.Та кольбами. шаблями та кулаками. Крім того, побила поліція тяжко тих людей, яких стрінула на торозі, та
31
тих, у яких переводила ревізії. Поліція брала всіх, хто "мав тільки вишивану сорочку або червону гарасівку до «Народ-яього Дому», там дерли сорочки та били. 22. IX. 1930. р. приїхала до села карна експедиція, а саме улани 9. полку з Тере-ровлі, яких 150 людей. Військо мало готові списки тих, яких відтак тяжко били. Військо побило тяжко: 1) Мирона Том-кова, 2) Павла Балабана, 3) Антона Не-дошитка, 4) Степана Попельняка, 5) Петра Белза, 6) Василя Кузьму, 7) Андрія Водяного, 8) Михайла Чижа, 9) Степана Яцкова та инших. Відтак усіх побитих зібрало військо перед великою баюрою біля «Наролнього Дому». В баюрі було мегер води, і побиті під загрозою нового биття мусіли лізти в ту баюру та ловити качки, що плавали по воді. Військо забрало 700 зол. контрибуції, одну свиню, 20 кірців вівса, дві фірі конюшини та лві фірі соломи.
17.
В Лісниках трапилося ще одно варварство, якого не поповнювали навіть татарські кочовники. Поліційна орда впала до хати немічного старця, який із давніх да-вен зовсім уже не вставав із ліжка. В тій хаті відбулася наступна сцена: один поліцай із львівського полку спитав старця: «Як вам живеться, дідусю?» «Та якось пхаю біду», кая*е сивий старець, «та де там уже мені старому про життя клопотатися». Тоді поліцай питає: «А як, дідусю,' гадаєте, буде Україна?» А дідусь щиро відповідає: «Бігме, пане, буде». За ці слова старця скатовано. А коли його очу-гили, то на запит польського поліцая: «Чи буде Україна?», старець прошепотів ту саму відповідь, хоч знав, що його знова чекають муки
1S.
Піймали двох студентів університету Саноцького і Яхимовича та міщанина Тому Віру. Всіх їх страшенно побили, а Віру шаблею рубнули через лице і по голові. В парохіяльнім уряді знищили (подерли) метрикальні книги.
19.
29. вересня 1930. р. впали ляхи до села, зігнали людей із поля і при помочі «стшельцув» сортували римо-католиків і греко-католиків, а потім звірячим способом знупгалися над молодими хлопцями. Побили 16 хлопців. Били навіть штахетами з цвяхами. Розвалили читальню, знищили цілком бібліотеку.
23. IX. 1930. р. Дуже тяжко побито начальника громади Івана Вареницю в самії! урядовій канцелярії в Денисові, при чому поламали йому ребра і праву руку. Лежить хорий у загальнім шпиталі в Тер-нополі. Також тяжко побито Миколу Мазепу, а крім нього, побито заступника начальника громади Івана Рибака, громадського асесора Гриця Макогона, Отефана Мазепу, найстаршого в селі, колишнього довголітнього начальника громади, 85-літ-нього Івана Щебгеволока, Василя Кушйі-ра, Василя Михайловсьиого, Володимира Іусанівського, Зенка Дусаиівського. Петра Самицю, Теклю Самицю, а навіть 8-літ-ию дочку Миколи Щебиволока.
22. IX. 1930. р. Дехто з поліцаїв видумував особливіші способи репресій. Асесора громадського, Олексу Росоляка, при-вязали мотузом за шию до воза, і він мусів був так бігти за возом аж до села Денисова, що дорогою мало не задушився. Василя Пастуха вели дорогою і наказали йому голосно кричати: «в сраці .Україна! Окурвий сину не пали стирт», а коли він, примушений вдарами кольб, кричав, то инші били за те, шо в ночі кричить і не дає людям спати. У читальні «Просвіти», наказали голові читальні, Миколі Шкільному, Тимкові Білому і Мирославові Ковалеві дерти і лишити власними рука»уі_ театральну -.'«рдеробу, а потім казали їм надіти на голову театральні перуки, дали їм до уст діточі свиставки й наказали їм приставляти, посмарувавши їм перед тим лиця мастиґсом і пудром: Декому казали робити військові руханкові вправи на австрійську команду «ауф-нідер». Василя Якимишина, що скінчив 4 гімн, кляси й недавно вернув із війська, били в хаті, в сінях і п коморі, при чім казали йому кричати: «я маю Україну в сраці». А коли його стара мати пробі кричала, то її били кольбами.