А Панька і його брата Стефана то так били обох дома, що не можна 'було дивитися, як їх били. Тоді як їх пригнали до канцелярії, то ще були там радні, директор, війт, поліцай і пнсар. їх били обох і .питалися Панька: Що ти є? А він каже: українець! То знов бють. Тоді дали йому цілувати польського орла: не поцілував. То далі били. Потім знов дали йому шаблю під ніс і кажуть: Чим вона пахне, чи польською? То він сказав, що пахне шаблею. Тоді кажуть йому: Цілуй землю! і питають його: Яку землю цілуєш? Польську? А він каже: Я цілую українську землю! Тоді його били голого, а він хоч би слово сказав. Потім взяли його за обі руки і волочили по рові, а вкінці викинули на фіру як собаку. Й Івана теж так само били і питалися: Що ти є? То Іван казав: Я українець. Тоді його поклали на крісло та сильно побили.
37.
Французький щоденник «La Volonte», 20. II. 1931. пише: «Луцьк є мале місточко на Волині, яке має велику вязницю. Її заповнили перед виборами політичні вязні, а вязничий заряд із садистичними інстинктами знущався над нещасними людьми. Жінки були наражені на страшні муки, деякі з них мають попарені полові орґани електричною струєю; чоловіки-вязні мають рівнож порушені генітальні орґани. Побудовано салю тортур біля кімнати слідчого судді, а допити відбувалися при помочі катів».
3S.
Чеська часопись «VeCernlk Prava Lidu» ч. 31. з 7. II. 1931. пише: «У листах, які соціял-демократи читали в соймі, обвинувачено поліційний персонал вязниці в Луцьку з ряду тяжких злочинів, поповнених на вязнях і увязнених жінках, яких насилувано в найбільш брутальний спосіб. Вязні були мучені, щоби призналися, й то найбільш звірськими способами. Ля-то їм до уст та до носа воду мішану з мо-чею та нафтою, як рівнож електризовано полові орґани. В однім листі оповідає жінка, що була вязиеиа в Луцьку, про жахливости, які допускалися на вязнях поліційний комісар Заремба і його підвладні, так:
Мучено нас неможливими способами. Чоловіків бито ґумовими палками в полові орґани. Будуть каліками... Дівчат насилувано. Мене знасиловано два рази. Розібрали мене до нага, налили мені до носа воду з пятилітрового дзбанка, й то два і три дзбанки нараз, а потім дали мені пятьдесять до ста ударів у підошви. Це робили з кожним так довго, доки не змусили його до зізнань. Не було нікого, що при тих муках не признався б до брехлияого закиду шпіцля. Один вязень був за: учений на смерть, його кинули до Отирі. Називався Степан Бойко. Потім умисно розголошено, що він втік. Міна Матульова при тій масовій інквізиції перерізала собі жили, й є сьогодні в тюрмі в Луцьку. Івана Кооара кроваво збили по нирках. Білявку збили по підошвах так, що на ногах повстали великі рани, і він мусів бути оперований у шпиталі. Одне слово — перемінилися ми в живих трупів. Мене знасилував «пшодовнік» Ткачук--і «Влодко» Постовіч. То було 25. листопаду між 11 а 12 год. в ночі. По ріжнігх прокльонах розібрали мене до нага, казали сісти на землю, звязали мені руки і ноги, через шнури встромили палицю, завязали мені очі, і так мене піднесли та положили на стіл і насилували. Про катування знав також слідчий суддя, який допитував вяз-нів у кімнаті, що сусідувала з кімнатою, в якій вязнів тортуровано. Коли не був задоволений допитом, перервав його та віддавав вязнів катам. Крім згаданого Бойка, померло ще 2 вязнів наслідком тортур.
39.
Перед судом присяглих у Львові 24. Ш. 1931., як подає «Діло», 26. III. — підсудний Мирослав Василик після прочитання акту обвинувачення признається, що він належав до ОУН. Український націоналізм є ідеольоґічним рухом, що протиставить себе не лиш польській державі, але й комунізмові. Організація Українських Націоналістів це зовсім не те саме, що УВО. «Все, що я зізнавав на поліції є неправдою. До вини я признався, бо мене жорстоко били й тортурували. На поліції в Бібрці мене бив постерунковий Павловсь-кий. Мене били по нирках і по грудях, вкладали між пальці набої і стискали руки, накинули мішок на голову і копали, а коли я зімлів, мене відливали водою. Перед тим мене розібрали до нага. Я був зімлів два рази, бо мене копали в живіт. Тоді я признався до всього, чого поліція вимагала. Мене відвезли туди, де згоріли стирти і грозили: «Говори, що ти палив, бо забю тебе як пса!» І я говорив! У Львові мене били в пяти».
Б