В Богатківцях о. К-вгена Мандзія скатовано жахливим способом. Мас вісімнацять тятих ран багнетом. Жандарм скакав, чобітьми йому на груди й так його толочив. Облити йзго гарячим пареним молоком, а відтак приваливши шафою, лишили. У хаті ніо.шої цілої річі.
Вандалізм дійшов тут до вершка. Хрести поламано Образи побито і попробивано Ісуса Христа й Матір Божу багнетами. Ні цілої обстановн, ні знарядін, словом нічого. Валяються повсюду кусні заліза від нової машини до шиття, з ґрамофону, цитри, скрипки, ґітари, годинника стінного, начиння і т. н. Ні книжок цілих, ні метрик, — взагалі все змішане з саджею з печей, склом, череням, збіжжям, мукою, крупою, снопами, гноєм і т. п. Богослова Якнмця покалічено також баґпетами. В о. Мандзія пограбовано багато річей, білизни, убрання, між тим і золотий дамський годинник (поліція). Знак, що рабувалн, бо нЛ другім кінці села знайдено загублену пару білизну о. Мандзія. Також скатовано 11-літню дочку о. Мандзія, Іваниу. Таксамо знищено і разграбовано та побито свідомих селян Ботатковець. Не пошановано і церкви, і там переведено ревізію і збеин'щепо хоругви, головно вишивані. Директора нгколи Ри-жевського також побили.
В Кутківцях о. Михайла Козоріза потурбували, а село знищили, як і инші, цілковито поламали орхестральні струменти «Просвіти». •
В Денисові подібно. Старих людей не шановано. Молоді криються по лісах. По селах пустка. Віє вітер по пустих хатах, нема ні шиб, ні дверей, ні обстанови. Виє жорстоку пісню, в яку вслухується ввесь український нарід.
Протягом нашої цілотижневої їзди, один раз ми всього обідали, бо не було шо в хаті дати перекусити. А це тягнеться й далі, і иншими дорогами. Бобу>ечнтгна, Ро-гатинщина, Скільшнна, Сокальтпина, Збаращина (дуже знищені Шили, Добромірка) і Львівщина. Це шлях руїни, шо годі й реєструвати все жахливе, шо коїться.
Народня Лічниця у Львові переповнена пораненими та з потовченими ребрами або повитягуваними мязами.
Поліція й улани бють кольбами гіри наскоку на село, крик, катують людей, а відтак із списками, які заздалегідь карним відділам дає староство, екзекуції переводять на громадянах. По Гитті іде звичайний грабунок і гулянка, що кінчиться диким ґвалтом і криком' ґвалтованих дівчат. У Чижикові зґвалтовано в одній хаті рівночасно матір і дочку, таї; що дочка збожеволіла. Багато скатованих повмирало, та годі списати все, бо або почта не доходить, або й бояться подавати люде це до відома. Багато людей і постріляних, наприклад, у Германові, Конюхах і т. д.
Преосвящеиий Іван бажав дуже .людям дати слова потіхи. Спішив і до хат побитих людей, а в церкві і де тільки зібралися люде кріпив їх ційюшим словом і прикладами Христа Спасігтеля. Його слова: Вступаємо за Христом на Голтофту, після неї йле Воскресіння; нарід шо терпить в дочасному, в дочасности підбірати мусить за-li/hiry lisit'i>|Hi.ці.* і i: isj'iiKM'i її іИ'Міі вже народу, тільки поодинокі душі. Та іі кара Ііожа настигнути мусить тих. їй» катували католицьких сіііііці'Ніікіі;.
Так, цс дот>|к\ що nar їм- |им.тучилп під народу.
До того сконфісковано Пастирським Лист Митрополита, що колов правдою 'в очі.
Польські Газети цькущь па нас своє г|юмадяпотио, підбунтовують поліську молодь. Наші інституції і'омі'опнми замахами одна за одною вилітають у повітря; горять наші приходгтіа і свідомі гр-омадяпе; летять шиби з наших інституцій у Львові, а поліське духіївиицтін) нрнгля.іакться душогуї'стг.ам, підсміхається (як це було і; Віш-нівчнку) з катованих наших священиків, жінок і народу.
Прошу т«ч'іе тільки, подай цс. д-о відома світові, а як маєш знайомих, то хаіі це
Мешкання о. декана Гтрільчика в Стрільну, знищене 2. X. і!»:$<>. р. при «пацифікації».
ніде а: перекладі іі до американських часописів. Я за все óepy повну відповідальність і не маю страху, як і Кпискои.
Мене вже двічі відвідували і лапали по приїзді, бо хотіли, видко, нотатки иокон-фіск.увати, та не вдалося. Напиши, прошу тебе дуже, що цікавого. В нас у Львові висадили нашу народню школу князя Льва в повітря. Ми не можна» там іюзпочати збірки на відбудову цієї школи? Це було би скріпленням духа наших громадян у Львові. Також багато напиши про себе.
Нижче подаємо листа І чана Тартинка, управителя дібр у Доб[юполі, біля Занарниці. Лист цей буїв своєчасно друкований по ріжних українських часописах за кордоном.