Приголомшений болем і нечуваною зневагою людини представниками влади, впав я в якусь духову депресію, а всеж підсвідомо рахував удари кольб і уколи штика. Всеж, скільки їх було всього не памятаю; я начислив щось із ЗО ударів, а 7 глибоких ран од багнета на руках і 2 рани на чолі свідчать про працю багнетом четвертого поліцая. Ховаючися від ударів, дістався я до кухні. Крав мене заляла, і я знесилений упав під кухонну піч. Присутні при тім побитті були: моя 60-літня сестра Еггенія Дур-кало, 16-літній син Володимир, п-літня дочка Іванна і 18-літня служниця Олена Петрик. До старенької сестри зверталися поліцаї «Ту stara kurwo!» а відганяючи дітей, що хотіли мені побитому дати води, били їх кольбами і тростинами та гукали на них «Psi synu!»
Коли я впав у кухні напівпритомний, посипалось на мене кухонне начиння, яке поліцаї збірали з плити й кухонних столів. Так потовкли об мене: 40 тарілок, W горнят, 20 склянок і т. д. На мене падали баняки, бритвани, горшки й инше. З плити виляли поліцаї на мене 2 великі баняки киплячих бараболь, що варилися для худоби, 2 самовари з окропом, горнець молока і решту страв, що варилися. Було це між 9Уз і 10Уі годиною перед полуднем. Великий російський самовар влучив мене в голову і омаль не розбив її. Ось так, укривши мене черепками побитого посуду, перевернули вони на мене ще два кухонні столи, кинули подертий сінник і подушки, а коли я, придушений цією купою, просив води, заборонили дітям подати мені напитися вигукуючи: «Jeszcze nie zdechniesz!» «Giń psiakrew bez wody!» а дітей відганяли від мене кольбами. Напівзімлілий чув я брязкіт розбитих шиб і тріск ломаної хатньої обстановки, яку знищили безпощадно. На поміч до них прийшов новий полінійний відділ і оден з новоприбулих сказав: «Dajcie temu staremu wody»!
Коли в мешканні було вже все поламано й порізано, крикнув до мене скатованого олен із поліцаїв: «Idz stary popie do stożków!» Я не міг рухнутися, привалений стосом побитого посуду, побитий, поколений, а ще попарений окропом. Тоді відізвався другий поліцай: «Daj mu spokój! Jemu i tak nieduże się należy!» Відтак звернувся до моєї 67-літньої сестри і, вдаривши її кольбою у груди, закричав: «Idź, stara kurwo, do stożków!» На це ввійшли до хати столяр Ян Урбанскі і заступник війта Тимко Гуманюк. Діставши по два удари кольбою мусіли вони разом із дітьми й моєю сестрою розкидатг стіжки до спідньої верстви.
Тимчасом до хати приходили що-раз инші поліцаї й допершували знищення. Я, скатований і попарений перележав під купою начиння коло 3 годин. Страшний протяг, що повстав наслідком вибиття всіх вікон, при відчинених дверях, пронизував мене. Поліцаї почали бенкет: виносили з пивниці вино й випили 34 фляшки. Підчас піятики оден поліцай застромім-, на багнет мою родинну памятку, фотографію моєї бл. п. дружини, і так носив її по хаті. Сплюндрувавши хату иечувани.м способом і розкинувши стіжки, забрали около 50 кл. уламків старих металевих річей, що були призначені на доплату до ціни куина церковних дзвонів, кажучи: «Macie dosyć'dzwonów. Bedziecie zębami dzwonić!» Наостанку розвалили ніч у канцелярії пдрохіяльниг.і уряду й виїхали з села.
Першу поміч подали мені мої діти й сестра, опісля вбіг на х>внлю син ні.іиаємці
С. Зелена, пов. Бучач, фільварок о. о. Василіян. Знищення кімнатньої обстановки при «ревізії» польською поліцією.
фільварку, Лев Войцєховськиіі, Улисавета Масляк, Банда Рижевська, Ян Урбанскі. Тимко Гуменюк — усі з Богатковець. Другого дня був у мене іижпнєр меліораційного бюра у Львові Боґданскі.
Що поліція забрала біжутерію моєї дружини може посвідчити Ян Урбанскі і Євгенія Дуркало з Богатковець. По лікаря не було кого ніслати, бо всі боялися. Аж другого дня приїхав із Струсова д-р Радійон Сліпий, який опісля сам до мене кілька разів приїздив. Свідоцтва лікарського не хоче мені дати, бо боїтіся стратити посаду. Перших шість днів по побитті лежав я в тяжкій боротьбі зі смертю. Правда, д-р Сліпий впевнив мене, що міцна будова кістяку і здорові груди дають підставу надіятись иа видужання, але видко сам в це не вірив, бо другої днини питався, чи я ще живу. Не дивно, що пішла чутка про мою смерть. Рознесли 'її місцеві кодьоністн.
На жаль мушу сказати, що смерть булаб мені лекша за мої страшні муки, як? перебув я тяжко хорий протягом повних трьох місяців. На плечах, доколених і попарених, відкрилися болючі рани. Страшні спомини нечуваної зневаги мене як старшо) людини, а зокрема як священика, мучать мене донині, а хто їх не иережнпі.п. поняття не має про те страшне почуття упокорення. Смерть супроти нього ніщо. До фізич них і моральних терпінь долучилося почуття безвихідної матеріяльної руїни. В хагі вітер свище. Вікна побито, рами віконні поламані. 10 подушок порізаних. Уся обста-нова поламана: ліжка, канапа, шафи, нова машина до шиття розбиті в кусні. Лямпп. все столове й кухонне начиння побите. 2 парі чобіт, одіж, нове убрання — покраяно: навіть полотно, призначене на білизну, порізано. Образи подерті багнетами. Два стінні годинники і 2 металеві кишенькові розбиті. Оден із тих годинників мав уже 130 літ.