2) До родини Дмитра Паращука, бувшого полоненого в Росії, тепер студента університету (медицини), котрий на вакаціях читав людям лекції про зара-зливі хоробп, тут в його хаті замешкалій його женою, походячою з Подільської губернії, дочці православного священника, розбили скрипку вартости 300 зол., забрали 10 ложок і 6 ложо-чок срібних, розрізали оден чобіт, забрали оден український рушник з коронками, в порцелянових тарілок, конфітури перемішали з мукою, кавою і цукром, полляли кар-болем, вилляли карболь і на білля, 2 альбуми, забрали рукавички, і подерли шапку мужа. В брата мужа, що живе в однім домі, порізали ножем 2 нові сердаки варгооги по 80 зол., кожух вартости 85 зол., кожушок вартости 25 зол., порізали від гори до долини 2 пари чобіт, знищили 11 кірців пшениці, 20 літрів афиняку. Доказ: Свідок Софія Паращукова і Петро Паращук в Тишківцях.
3) До Дмитра Дзьомбака, у котрого в домашній утвари і в господарстві зробили школу на 226 зол. 50 гр., що посвідчать-свідки: Петро Тришкалюк і Андрій Дзьомбак з Тишковець.
4) До Леся Гриторчука, у котрого зробили шкоду на 61 зол. 75 гр. Доказ: Свідки Михайло Дідич, с. Онуфрія, Михайло Дмитерко, с. Гриця, Василь ГУдеик, с. Дмитра з Тишковець.
5) До Юрка Бандурки, зробивши тут шкоду в збіжжю, в крівлі дахівках, горшках, фарбі і в покості на Г45 зол. Доказ: Андрій Дзьомбак о. Івана і Петро Тришкалюк s Тишківець.
Припадок хотів, що того самого дня 4 жовтня, 1930 приїхав зі Львова до Тишковець ревізор від ревізійного Ооюза укр. кооператив Іван Василик, замешкалий у Львові, вул. Словацького 4. Поліція ухватила його, завела до громадського уряду і з криком вдарила його 4 рази кулаком в лице, а відтак двайцять кілька разів палицею по тілі.
Дня 5 жовтня, 1930 поліція принявши гостину від зверхносте громадської в Пото-зисках полишила це селю в спокою, та удалася до маленького села Колінки, котре ще не спромоглося на власний будинок читальяяний. Тому ограничилась тут пацифікація на бібліотеці читальні і на шибах з шафи на книжки. Зайшли тут однак два характеристичні випадки. Поліція хотіла перепровадити ревізію в голови читальні Антося Чернецького та помилилася і перевела подібну як усюди ревізію в його брата. Тепер загрозив постерунковий, що Антося Чернецького це не мине. До справника кооперативи Івана Кедика сказав переводячи пацифікацію поліціянт: «Жид мається до склепу брати, а ти іди до плугу». В господаря Івана Товарницького поробив відділ поліції дня 5 жовтня, 1930 слідуючі шкоди: розшив хату, стодолу, стайню, солому розкидав і перемішав з гноєм сім кіп ячменю, 9 кіп жита, 15 кірців пшениці, 6 кірців жита. 1/9 кірця фасолі і У* кірця сімя перемішав з житною мукою, змішав з попелом і глиною, сто-лець столярський поломив на кускі, 8 дзержонів без пчіл. Притім пропало 25 зол. готівкою. Шкода виносить 5.100 зол.
З огляду на те, що порозбивані вікна, двері, сцени, бібліотеки по сільських читальнях повикидувані з коопеїратив товари, пілляті нафтою і повигадувані у придорожні рови, поломані шкільні лавки, понищене поліцією навіть збіжжа призначене для погорільців, — надто вже було ударяюче, а вісти зі столичного центра Варшавського подані в польських Газетах впевняли, що власть центральна не хоче нищити культурних центрів українського народу, а мала намір лиш покарати винних саботажників (доказ колучена тут «Ґазета Поранна»). З огляду на те все явне иротиділаня ни-щих орґанів влади догіускаючихся злочинів і надужиття власти урядової і насильства публичного з § 83, 85, 93 і 101 карн. удалися провідники Пов. Філії Просвіти і Союза Кооператив до Начальництва Суду в Городенці, щоб здержав ті надужиття. Начальник відказався однак від цего обовязку, заслинюючись акцією державною проти саботажу в краю, котрій в рамя впадати не може, бс суд є в тім згляді під адміністрацією. Коли думаємо інтервенцією нашою щось осягнути, то маємо удатися до Суду окружного, а головно до п. Прокуратора при Окружнім Суді, котрий має стичність з цею акпівю поліції». З тим ми відійшли.
Доказ: Д-р Комаринський адвокат, Білинсьгай інжінір, д-р Теофіль Окуневський адвокат в Городенці.
Та зараз слідуючого дня, т. є. 6 жовтня 1930, зявився той сам відділ поліції і стражників на подвірю Народнього Дому в самій Городенці під проводом б. командант поліції Йосифа Збоженя зі Оганислава. Поліція позганяла тут при помочи палок переходячих попри Народний Дім людей і джаґанами забраними в сусідних жидівських склепах приказала зривати та вибивати вікна з футринами, двері, сцену, куртину, підлогу, печі, часть бляшаного даху, відтак так само в льокалю «Бесіди» вирвавши тут вікна, підлогу, двері, свринку від клявятури в фортепяні, понищено бібліотеку. Так само зроблено в сусідній «Міщанській Родині», де ще обпороли білярд, так само в Бояні.