Оглядини:
1) Побитий — блідий, теплота тіла 38.3, жовчик 90.
2) а) на голові, над лівого тіменовою кістю рана, що перебігає слабим луком, 7 цм. довга з берегами, місцями нерівними, що віддалені від себе на яких 5 мм. Дно рани виповнене великим свіжим скитом крови; б) зараз за тою раною на від-
Гангрена! Одна із ти-сячів жертв польського звірства.
далі 1 і Уз цм. мала рана в формі трикутника.
3) Над лівою лопаткою широкий нід-скірний вилив крови, що займає цілу лопатку.
4) На плечах багато червоно-синіх пругів та омуг.
5) Над лівим задком широкий підскір-ний вилив крові.
6) Рівно ж над правим стегном по задній стороні Висновок:
Ушкодження, вище описане, становить легке ушкодження тіла, що потягне за собою надітім здоровля і нездібність до праці від 14 до 20 днів, а повстало наслідком сильних ударів тупим і твердим предметом.
Зізнання побитих, огляданих у „Народній
Лічниці",
завалили ніч, порізали ковальський міх. В кооперативі всі товари висипати на купу, а солонину обляли нафтою. В читальні побили івікна і всі образи, навіть і святі — Марію і Христа.
15. жовтня приїхав до села відділ 14. полку уланів — коло 130 людей. Обсгу-пили'вранці — була щойно 7. година — село й почали стріляти в повітря. Перелякані" люде почали тікати, і улани тоді
ВІДКріІЛН огонь і по них. 15-літнього хлопця Матвія Параньку постріляли в руку і в живіт.
Потім наловили -24 чоловіка, водніли їх по <Ч'лі і замкнули до хліва. Звідси по одному викликували до другого хліва, ниин-тутіли, а відтак коло першої години :в полуднє почали бити.
1. Фсднну питали, чи є голоіюю читальні і шо там [юГїиться — «Те, що дозволено; Читають книжки і часописи». — «Чи то правда, же збера се дзеці цо ;иія на 1 і'одзіне і учи се їх о Україне?» — «Так, вчать їх. як мають чесно жити, і нічого більше». — Кто учнл? — «Ніхто, лиш п». — А хто вчить дітей бавитися u козаків і [кипіть їм синьо жовті хору гонки? — «Ніхто. Було кооперативне свято і хору гонки ос гали з того часу». — «Хто веде «Луг»? — «Лугу нема». — Але десь тут збіраютіся парубки і дівчата на сходини? — «Не знаю». — Зараз будеш знати. — Звязалп ноги, двох держало за руки, шапкою заткали рота, било шістьох палками і бучками, вирізаними в лісі — з ігорою і сучками. Дали до 200 палок. Потім казали встати і подякувати. Звернувся до поручника, той казав дякувати жовнірам. Жовніри вивернули і далі били. По другій серії буків казали встати і втікати. Загнали до другого хліва, де на невеличкому просторі (коло 3(> квадратних стіп) лежало на гною і соломі 17 непритомних, побитих. Аж десь в ооьмій годині вечера якась дівчина відважилася до них навідатися і закропила їх чаєм.
Усіх побитих у селі Гуло 2S (били ще й другого дня). З села забрали 100 корціВ' вівса, кілька фір сінд й соломи, кілька-десять міхів бульби і 5 свиней. Курей і яєць без міри. В ночі жовніри ходили по хатах і грабували гроші.
Казали, що бють за те, що «втікали від свого війська і |юблять заколот у державі».
22. жовтня прийшла до села знов поліція. Робила порядок у кооперативі — затирали сліди пацифікації — та всі товари були понин'ені. Тоді збилц ще 5 людей. Заповідати, шо прийдуть на вибори.
2.
Павловськиіі Іван, літ 44, господар, член кооперативи і читальні в Чижикові. В нього забрали ще й безрогу. Знущались над ним гірше, тому, що він син поляка, а сам свідомий і діяльний українець.
3.
Степан Ратуиіинський, літ 45, господар у Чижикові. 22. жовтня кликали його поліцаї, щоб ішов до" кооперативи робити порядок. Відмовлявся, кажучи, що мав відвести коні з поля до стайні. За те поліпнії побив його по лиці і по плечах кольбою. Йому полилась кров із лиця, і другий поліцай відіслав його до хати вмитися.
4.
Степан Ничкало, літ 50, господар і молочар із с. Поруденька, пов. Яворів, оповідає: 5. жовтня приїхали до села улани 14. полку зі Львова і забрали його та Михайла Ничкала, громадського писаря, до сусіднього села Наконечного, де була головна кватиі«, карної експедиції. В Наконечнім були такі старшини і підстар-іпіпги, які били людей: майор Чайковскі, клтіраль Погорецкі, Лукуф, Олєярнік. Били в тамошній читальні «Просвіти». Ничкала положили на стілець, мокрою шма-тою заткали рота, чотирьох вояків тримали за руки Й ноги, а двох било. Били гнучкими (тростиновими) палицями. Нічого його не питали, ані нічого не „говорили. Дістав 150 буків, хоч і скаржився, що хворий на серце. Два рази відливали водою, як зімлів, та не перестали, поки не 'дістав заповідженого чиола сто-пяде-сять. Михайлові Ничкалові дали 100 буків. Побивши, викинули Огенана на двір, де стояло,більше вояків. Він упав. Вояки кинулися на нього з криком «вставай, ти ск... синє, холеро, гайдамако» та почали його шпати, бити палками і чим попало, вже «без рахунку». Тимчасом надїхала якась чужа фіра, вояки схопили його за ногу, доволікли до фіри, викинули на неї і післали до Поруденька.